Руслан Баркалов - Письменник, Руслан Баркалов

Реза ловили по цілому місті. Полювали за ним усі спецслужби. Довкола міста стояли пости з спецтехнікою цілих три дні. Були задіяні навіть сили особливого призначення. Прочісували все місто аж поки нарешті не натрапили на його сховок.

Рез втікав, як у всіх бойовиках, відстрілюючись. Він навіть встиг вбити одного зі своїх переслідувачів. А також поранити кількох. І йому майже вдалося втекти. Не дав це зробити (не) щасливий випадок.

Вже на трасі йому на зустріч мчала загружена товаром фура. Водій не справився з кернуванням і на повороті його занесло просто на зустрічну смугу, по якій у той час рухався Рез. Машину занесло і поставило впоперек дороги. Тож втікач просто на швидкості влетів в неї. Один з його спільників, котрий був за рулем, помер на місці. Але інший і сам Рез залишилися живі.

Як виявилося, на його руках було повно «гріхів». Капітан був правий. Аж занадто правий. Цього Реза шукали вже давно по цілій країні. От тільки під зовсім іншим іменем, під яким він жив і успішно видавав себе за давно померлого чоловіка. Але це вже інша історія.

Головне, що все нарешті закінчилося. І закінчилося добре. Перш а все для Роана. Ну і для Ален, котра решту часу просиділа в селі в гостях у його брата. Так як це було єдиним безпечним місцем для неї.

– Я вас вітаю, Роане Модестовичу! – сказав Серж. – Ви стільки всього пережили, надивилися, наслухалися. Що ж, тепер, надіюся, ви зможете вільно видихнути. Все скінчено. Можливо, не так як би вам хотілося. Але це кінець.

– Є те, що є! – відповів Роан.. – Не все ми можемо вирішувати. А те, що вирішуємо, то маємо добре спочатку обдумувати. Жаль, що не всі це хочуть розуміти. Дякую вам, Серж! Я ваш боржник.

– Ну що ви. Це моя робота.

– І ще одне. – сказав Роан. – Я хочу віддати Розі ту квартиру на Садовій. І всі речі Юнти. Так буде чесно.

– Це ви добре придумали. Я поможу вам з переоформленням.

Роан зітхнув з полегшенням. Нарешті можна було заспокоїтися і трохи розслабитися. Все вже позаду. І тільки спогади ще іноді будуть з’являтися у вигляді думок, від яких у свідомості з часом не залишиться і сліду. Але на це потрібен час.

Життя і буде рухатися своєю колією. Будуть цвісти дерева в саду його брата. Знов прийде весна. І в його душу також. Але вже в оточені інших людей.