Джеймс Мейс - Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933

прим. наук. ред.)

599

В основу тексту цитованої далі статті було покладено промову Григорія Гринька на І Всесоюзному плановому з’їзді. Як на час з’їзду, так і на час написання статті він обіймав посаду голови Держплану УСРР. Заступником Голови Держплану СРСР він став після переїзду наприкінці 1926 року до Москви. — Прим. наук. ред.

600

Гринько, Г. Нарис української економіки. Червоний шлях. 1926. № 5–6. С. 120–123. Цитати зі с. 122.

601

Гринько, Г. Западный упор СССР (Украина). Хозяйство Украины. 1925. № 10. С. 3. Виділення за оригіналом.

602

Там само. С. 8.

603

У 1924–1925 роках 5,7 % видатків місцевих бюджетів у РСФРР покривалися із субвенцій, тоді як в Україні покривалося лише 3,8 % видатків місцевих бюджетів. Показники з видатків на душу населення в регіонах, які фінансувалися переважно із субвенцій, були такими:

Слід зауважити, що під категорією «Инші культ. соц. потреби» широко розуміли різні речі включно з витратами на ветеринарів, агрономів та міліціонерів. Цитовано за: Киянин. На Україні. Нова Україна. 1926. № 1–2. С. 122. Оригінальне джерело: Ржевусский. Роль субвенций в местном бюджете Украины. Украинский жономист. 1925. № 211. 16 сентября.

604

Відсоткові показники внесків України до всесоюзного бюджету та одержання витрат із нього було виведено за допомогою двох різних джерел. Перше джерело за даними економіста Раєвського:

Різні дані Бюджетно-фінансової комісії Держплану формують аналогічні висновки:

Показники щодо загального повернення коштів із бюджету до України та її внесків до бюджету порівняно з часами царизму такі:

Попов, О. Народне господарство України та Радянський Союз. Життя і революція. 1925. № 8. С. 65–66.

605

У тексті Попова немає твердження про те, що «Україна й справді мала сплачувати більше до бюджету, ніж Росія». Щоправда, Попов вказує, «що ажніяк не можемо ми стояти на принципі do ut des — нам, мовляв, мають повертати все те або в тій пропорції, що добуто на нашій землі», з чого, можливо, Мейс і зробив такий висновок. Попов справді наголошував, що головне — творення передумов «соціалістичного господарства». Тому «інтерес цілого, інтерес Радянського Союзу, в межах якого ми почали комуністичне будівництво, має підпорядковувати собі всі часткові цілі і стремління». Однак саме з огляду на економічний інтерес усього СРСР він наполягав на суттєвому збільшенні фінансування України: «українське народне господарство повинно діставати фінансову допомогу (звичайно з ресурсів, що добуваються з його ж таки джерел) у всякому разі не меншу, ніж то відповідає його промисловості в Союзі». За його підрахунками українська промисловість — це 25–35 % союзної, натомість Україна отримувала 16–18 %. — Прим. наук. ред.

606

Holubnychy, V. The Views of M. Volobuyev and V. Dobrohaiyev and Party Criticism. Ukrainian Review. № 3. 1956. P. 6. (Якщо звернутися до джерела, тобто статті Доброгаєва, то для періоду 1923/24-1926/27 господарських років («господарський» рік починався 1 жовтня) він називає інші цифри — від 20 % (у 1923/24) до 30, або, як він пише, 1/3 (у 1924/25) всіх отриманих в Україні прибутків ішло за її межі (див. у: Доброгаев В. Проблема финансового баланса Украины. Хозяйство Украины. 1927. № 2. С. 86). Всеволод Голубничий, на якого й дає покликання Мейс, чомусь вказав лише найменшу цифру. Варто також зазначити, що Волобуєв у своїй статті, посилаючись на Доброгаєва, акцентує увагу саме на вилученні з України у 1924/25 році 1/3 усіх її прибутків. — у дужках прим. наук. ред.)

607

Власенко, Е. Фінанси України. Нова Україна. 1927. № 12. С. 20.

608

Holubnychy, V. The Views of M. Volobuyev and V. Dobrohaiyev and Party Criticism. Ukrainian Review. № 3. 1956. P. 5.

609

Насправді Михайло Волобуєв не був очільником Головполітосвіти (Головного політико-освітнього комітету при Наркоматі освіти), але, як дослідив Юрій Шаповал, він належав до Колегії Головполітосвіти, а в 1927 був заступником її голови Детальніше див. тут: «Я помилявся, взявши на себе провину…» До 90-річчя М. С. Волобуєва-Артемова. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. 1994. № 1. — Прим. наук. ред.

610

Krawchenko, Bohdan. The National Renaissance and the Working Class in Ukraine During The 1920s. (Unpublished paper, Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1982.) P. 30n.

611

Волобуєв, M. Організація праці. Радянська освіта. 1923. № 1. С. 20–24, як цитовано в: Див. посилання вище.

612

Волобуєв, Михайло. До проблеми української економіки. / Документи українського комунізму. Вступна стаття Івана Майстренка. Нью-Йорк: «Пролог», 1962. С. 132.

613

Там само. С. 133–137.

614

Там само. С. 137–141.

615

Там само. С. 141–157.

616

Імовірно, йдеться про Михайла Гольмана, працю якого «Русский империализм» У своїй статті цитує Михайло Волобуєв, тоді як про жодного Гобсона у його тексті не згадується. — Прим. наук. ред.

617

Волобуєв, Михайло. До проблеми української економіки. / Документи українського комунізму. Вступна стаття Івана Майстренка. Нью-Йорк: «Пролог», 1962. С. 168–186. Цитата зі с. 186.

618

Там само. С. 186–190. Цитата зі с. 190.

619

Там само. С. 190–193.

620

Там само. С. 193–194.

621

Там само. С. 194–214.

622

Там само. С. 183.

623

Там само. С. 223.

624

Там само. С. 220–226.

625

Там само. С. 228–229.

626

Замість тексту Автора наведено точну цитату з Волобуєва, яку автор переказав із помилковим вживанням назви «Радянський Союз» замість «Україна». — Прим. наук. ред.

627

Там само. С. 230. Виділення за оригіналом.

628

Ваплітянський збірник. Вид. друге, доповн., під ред. Ю. Луцького. [Оуквіл] : КІУС ; Мозаїка, 1977. С. 64, пояснення додані.

629

Річицький, Андрій. До проблеми ліквідації