Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

підтримуючи загальний страх. Час од часу невелику групу людей

виводили геть. Голденові зводило живіт від люті, коли він згадував, куди їх ведуть. Хотілося кричати, що копи фальшиві, що вони вбивці.

Але бунт у такій тісноті перетворився б на м’ясорубку. Можливо, він

неминучий — та Голден усе одно не хотів його починати.

Розпочав хтось інший.

До Голдена долинули звуки суперечки, розлючений гомін натовпу, а тоді — підсилений електронікою голос людини в поліційному

шоломі, яка наказувала всім розступитися. Постріл, секунда тиші, канонада пострілів. Крики. Юрмище довкола Голдена й Міллера

розділилося на два потоки у протилежних напрямках — хтось біг на

звуки заворушень, але набагато більше бігли від них. Голдена

закрутило людською течією; Міллер витягнув руку, згріб Голденів

комір у кулак та підтягнув до себе, криком наказуючи триматися

поближче.

За десяток метрів далі по коридору, на відокремленій низеньким

чорним металевим парканчиком терасі якоїсь кав’ярні один із бандитів

відстав від свого загону. Перед ним — кільканадцять цивільних.

Виставивши зброю перед собою, він задкував і наказував усім

розійтися. Цивільні насувалися з гримасами п’яної люті й стадного

насильства на обличчях.

Бандит вистрелив один раз; хтось невисокий заточився і впав уперед, до його ніг. Голден не вгледів, хлопчик чи дівчинка — але на вигляд не

більше тринадцяти-чотирнадцяти. Бандит подивився на тендітне тіло

на підлозі, переступив його і знову навів гвинтівку на натовп попереду.

Це було вже занадто.

Проти своєї волі Голден побіг тунелем у бік бандита, виставивши

перед собою пістолет і розганяючи всіх криками. Приблизно за сім

метрів до його цілі натовп розступився достатньо, і Голден почав

стріляти. Половина куль пішла в прилавок та стіни кав’ярні; стосик

керамічних тарілок розлетівся на друзки. Але частину пострілів у себе

бандит прийняв і заточився назад.

Голден перескочив через чорний металевий парканчик і загальмував

метри за три від бандита і його жертви. Коли вистрелив іще раз, замок

патронника заблокувало у відкритій позиції — скінчилися набої.

Бандит не думав падати. Він випростався, подивився собі на груди, а тоді підняв погляд і наставив гвинтівку просто Голденові в обличчя.

Голден устиг нарахувати три кулі, що розплющилися об нагрудник

поліційного бронежилета. «Славна смерть під зливою куль», —

подумав.

Бандит прогарчав:

— Придурок йо... — і раптом його голова відкинулася назад, розбризкуючи кров. Він опустився на підлогу.

— Щілина на шиї, пам’ятаєш? — подав голос Міллер у нього за

спиною. — Пістолетна куля нагрудник не проб’є.

Голден відчув несподіваний напад нудоти й зігнувся удвічі, хапаючи

ротом повітря. У горлянці стояв кислий лимонний присмак, і йому

довелося двічі ковтнути, щоби стримати блювоту. Він боявся, що

блюватиме кров’ю і слизовою оболонкою шлунка. Не вистачало ще на

це дивитися.

— Дякую, — видихнув, піднявши голову в бік Міллера.

Міллер невиразно кивнув у відповідь, а тоді підійшов до бандита

і поворушив тіло ногою. Голден випростався й оглянув тунель, очікуючи побачити неминучу хвилю мстивих гангстерів, яка мчить на

них із Міллером. Але не побачив. Вони з Міллером стояли в острівці

спокою посеред армагеддону. Довкруж них несамовито зміїлися

мацаки насильства. Люд розбігався в усі боки; бандити щось волали

підсиленими голосами, а періодичними пострілами розставляли

пунктуацію у своїх погрозах. Але тут було лише кількасот

гангстерів — і багато тисяч розлючених та переполоханих цивільних.

Міллер обвів рукою хаос довкола.

— Ось так воно буває, якщо дати спорядження купці телепнів, які

переконані у власній компетентності.

Голден став навколішки над тілом дитини. Це був хлопчик років

тринадцяти з азійськими рисами обличчя та чорним волоссям.

У грудях зяяла рана, з якої кров витікала, а не струменіла. Пульсу не

було — чи Голден не спромігся його знайти. Голден усе одно підняв

тіло на руках, видивляючись місце, куди б його перенести.

— Він мертвий, — кинув Міллер, замінюючи витрачений набій.

— Пішов ти. Ми не можемо знати. Принесемо