Bogdana reider - Зоряні Війни : Еніка Скайвокер ( Відновленя ), Bogdana reider

— Ми вирішили що ви з Ейлою повернутися в храм  до народження дітей, 501 на себе візьме на себе Гай він буде кодувати своїм і твоїм. А Кіт буде командувати двома  своїми та Ейли.

— А як же наказ Канцлера  про те що всі Генерали повинні бути поряд зі своїми батальйонами та легіонами

— Я думаю, ми можемо знайти спосіб обійти цей наказ, — відповів Обі-Ван. — Якщо ти знаходишся в храмі, ти все одно контролюєш свій легіон. Він поцілував її долоньки  знайомий з дитинства жест заспокоїв її.

— Ну добре, хоча мені здається Рекс більш спрацювався з Коді

— Це правда, Рекс і Коді завжди мали особливий зв'язок, але ти маєш пам'ятати, що ти генерал, і твоє керівництво незамінне, навіть на відстані, — відповів Обі-Ван, заспокоюючи її. — Технології голограм дозволяють нам зберігати комунікацію та контроль, незалежно від того, де ми знаходимося.  Еніка кивнула, відчуваючи, як її тривога поступово зменшується завдяки його логічним аргументам.

— Я знаю, ти правий. Просто важко відпустити контроль, коли на кону стоїть так багато, — м'яко сказала вона.

— Я розумію, але ти не одна у цій боротьбі. Ми всі разом в цьому, і ми забезпечимо, що все буде організовано так, щоб забезпечити безпеку та ефективність, — відповів Обі-Ван, утішаючи її. — Тепер, коли у нас є момент спокою, скористаймося цим часом, щоб бути разом, просто ти і я.Еніка посміхнулася, і її очі знову засяяли любов'ю. Вона обійняла Обі-Вана, відчуваючи, як їхнє майбутнє, всупереч всім викликам продовжує бути наповненим світлом та надією.

— Я казав тобі що ти дуже приваблива в цій туніці прошепотів він її на вуху  его руку повзла по її коліну. Еніка сумнівалась що могло в ній здаватися привабливим для чоловіка  тим паче її теперішнім стані, але  здається він хотів доказати її образне. Еніка зітхнула, відчуваючи, як тепло його дотиків розливається по її шкірі, розпалюючи в ній вогонь, який здавався неможливим у її нинішньому стані.

— Навіть  коли я така, як зараз, ти знаходиш у мені красу? — тихо запитала вона, дивлячись йому в очі. Обі-Ван нахилився ближче, його губи майже торкнулися її, коли він відповів:

— Ти завжди прекрасна для мене, Еніко. Твоє світло та сила роблять тебе ще більш привабливою. А тепер, коли ти носиш наших дітей, я бачу в тобі ще більше краси та величі.

Він повільно провів рукою по її животу, відчуваючи легкі рухи всередині. Його погляд був сповнений ніжності та любові, яка переповнювала його серце. Еніка відчула, як його слова розтоплюють її сумніви, і вона відповіла йому тихим голосом:

— Ти завжди знаєш, що сказати, щоб заспокоїти мене. Я така щаслива, що ти поруч.

Обі-Ван посміхнувся і ніжно поцілував її, їхні губи зустрілися в солодкому поцілунку, який був наповнений усіма емоціями, що вони відчували одне до одного. Їхні руки почали невпинно досліджувати одне одного, обережно знімаючи одяг, поки вони не залишилися лише у світлі своїх почуттів і бажань.

— Ти завжди була для мене всім, — прошепотів Обі-Ван, відчуваючи, як їхні тіла зливаються в єдиному ритмі. — І я завжди буду тут, щоб захищати тебе і наших дітей.

Еніка відповіла йому тихим стогоном, відчуваючи, як його дотики розпалюють вогонь всередині неї. Вони рухалися разом, занурюючись у світ почуттів і насолоди, де не існувало нічого, крім їхньої любові. Після того, як їхня пристрасть вщухла, вони залишилися лежати разом, обіймаючи одне одного. Обі-Ван ніжно гладив її по волоссю, відчуваючи, як його тіло заспокоюється.

— Я кохаю тебе, — прошепотів він, дивлячись на Еніку з глибокою ніжністю. — І я завжди буду поруч, що б не сталося. Еніка посміхнулася, відчуваючи себе в безпеці у його обіймах.

— Я теж кохаю тебе, Обі-Ване. І я знаю, що разом ми подолаємо всі труднощі. Вони залишилися так, обіймаючи одне одного, відчуваючи, як їхня любов і близькість зміцнюють їхні душі, готуючи до нових викликів, які чекали попереду. У цей момент вони були лише двома людьми, які знайшли один одного в галактиці, що була сповнена хаосу та війни, і їхня любов була їхньою найбільшою силою.

Сідіус розмірковував над ситуацію що сталося флагманом Грівуса був знищений що правда сам генерал встиг врятуватися в капсулі Плавучі в холодній порожнечі космосу  уламки флагмана Генерала Грівуса розсіялися в глибокому космосі, нагадуючи про жорстоку битву, що тільки що відбулася. На обличчі Палпатина, який спостерігав за цією сценою через вікно свого таємного кабінету на Корусанті, відбивалося задоволення. Знищення флагмана було лише малою частиною його складного плану, але кожен крок вперед приносив його ближче до мети — повної влади над галактикою.

--Генерал Грівус врятувався... Цікаво, міркував Палпатин, його пальці легко стукали по столу. "Він ще може бути корисним. Але його останні невдачі стають занадто частими. Можливо, прийшов час підшукати нового пішака в цій грі." За вікном місто виблискувало мільйонами вогнів, немов відображення його власних амбіцій. Палпатин повернувся до своїх записів, вносячи зміни до планів, які мали адаптуватися під нові обставини. Він знав, що зміни у воєнних стратегіях і підвищення напруги серед джедаїв можуть спровокувати ще більше недовіри та хаосу, які він міг використати на свою користь.

— Джедаї все ще підозрюють, але вони далекі від розуміння справжньої картини,  промовив він до своєї тіні. — Їхні зусилля зберегти 'баланс' лише грають на руку моєму плану. Імперія потребує сильного лідера, а не збирачів мудрості, які бояться влади.

В його планах було більше, ніж просто воєнні перемоги. Палпатин збирався реорганізувати Республіку в Галактичну Імперію, де він, як імператор, міг би правити без заперечень. Для цього потрібно було розколоти джедаїв, зіслати їхніх найсильніших членів і створити враження, що саме вони становлять загрозу для стабільності галактики.

— Скоро, дуже скоро, я розкрию свою справжню сутність, і всі будуть змушені визнати мою владу, задумливо вимовив він, поглядаючи на нічне місто, що здавалося безкрайнім і безмежним, як його амбіції.