Тетяна Гуркало - Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало

17 (4)

А Льонок, що стояла в темній частині бібліотеки на вершині сходів, на яку забралася, вирішивши, що найрозумніші книжки обов'язково мали поставити вище за всіх, задумливо гладила пальцем корінці і думала.

Як Ліїн виходила з-за полиць, вона побачила. І що ручку їй цілував чоловік, одразу зрозуміла. Вона навіть запідозрила, чим саме ця Червоногрудка там із тим чоловіком займалася, але розповідати комусь про це не збиралася. До Червоногрудки їй справи не було. А ось ідею вона їй зі своїм чоловіком подала пречудову.

— Так, — прошепотіла Льонок. — Так і зробимо. І ця полохлива дурепа більше не плутатиметься під ногами.

***

З темної половини у світлу Ліїн поверталася обіймаючи здоровенний том про острови та походження їх назв. У томі були намальовані від руки картинки та розлогі міркування автора про свою геніальність. Мелана цю книгу вручила Ліїн зі словами, що це непогана зброя проти нав'язливих кавалерів. І на ногу можна «випадково» впустити, і по руці грюкнути, а якщо і після цього не відстане, то треба знайти якийсь дрібний, безлюдний острівець і почати ставити про нього запитання, підглядаючи в книгу. Тільки не забути згадати, що любиш розумних чоловіків.

Ліїн, звичайно, посміялася і книгу взяла, але з наївності не поставилася до цього серйозно. Як виявилося, даремно. Мелана зовсім не жартувала.

На момент їхнього повернення у світлу половину чоловіків там уже було разів у десять більше, ніж нещасних наречених. Вони кружляли поряд із дівчатами, як рій бджіл біля квітів. Іноді чоловіки стикалися, щось шипіли один одному або починали голосно хвалитися своїми регаліями та титулами.

Дівчата явно почували себе загнаною здобиччю, навіть Волошка перестала веселитися, і коли було оголошено, що дівчатам, що перейнялися науками, час вирушати підписувати якісь листи, нещасні наречені кинулися з бібліотеки мало не бігом. А чоловіки їх переслідували та намагалися на ходу обсипати компліментами.

— Падальщики, — тихо обізвала чоловіків Мелана, коли після чергового повороту вартові перекрили переслідувачам шлях. На неї з цікавістю подивилися всі, хто почув це слово.

— Чому? — вирішила задовольнити їхню цікавість Ліїн.

— Більшість цих бовдурів на якомусь званому вечорі не ризикнула б підійти до родовитої дівчини. Їм би гордість не дозволила, бо вони чудово розуміють, що отримають відмову. А на святі можна ризикнути — зібратися в натовп і ганяти дівчину, доки вона не впаде у знемозі, а потім розштовхати товаришів і першим впитися в тіло. Раптом вгадає, і здобич виявиться цінною.

— Але ж можна відмовити, — несміливо сказала одна з темненьких безприданиць.

— А це, дивлячись у якусь ситуацію заженуть, — замість Мелани сказала Сойка. — Саме тому нам наодинці нікуди не можна ходити, не відставати, з незнайомцями не розмовляти.

— І приворотні зілля все ще існують, — задумливо додала одна з вовчиць, чи Трясогузка, чи Сорока, надто вже ці дівчата були схожі одна на одну. Можливо навіть сестри.

— О, так, — велично підтвердила Фіалка. — І коли за дівчатами бігає натовп, дуже складно довести, що це зілля підлив саме той, хто піддався на вмовляння прекрасної елана і повіз її посеред ночі до храму одружитися. Він просто випадково проходив повз, попався дівчині на очі і приворот спрацював на нього.

— Який жах, — сказала вразлива Качечка.

— Але ж нас перевіряють на привороти, — сварливо нагадала Льонок, яка була всю дорогу дуже задумлива, а тут на тобі, прокинулася.

— Якщо зловчитися та підібрати час, то й це не врятує, — сурово сказала Мелана.

Дівчата дружно зітхнули.

— Це ж із тих келихів, що приносять кавалери, краще не пити, — схаменулась Качечка, і всі дружно підтвердили її правоту.

Листи виявилися запрошеннями на черговий бал, який нібито влаштовували дівчата. Запрошених було багато. Написали запрошення писарі з ідеальним почерком, і дівчатам слід було лише поставити свій підпис. Причому писати треба було не своє справжнє ім'я, а те, що випало за жеребом.

Коли запрошення скінчилися, дівчат відвели відпочити. Ну як відпочити, приміряти з десяток суконь, отримати правки до розкладу і дізнатися, що якийсь спеціально виведений ранній сорт яблук доведеться збирати вже зранку, а не наприкінці тижня після полювання, як планувалося. Тому що стиглі яблучка почали клювати птахи та гризти мурахи. Садівники з цією напастю, звичайно, боролися, але яблука були солодкими і чи не єдиними стиглими фруктами на всьому острові. Тож боротьба була явно нерівна.

У зв'язку з яблучною напастю дівчатам видали робочі рукавички та пообіцяли роздати в саду спеціальні палиці з мішечками та довгими мотузками, якими фрукти діставали з верхівок не дуже високих дерев. І при цьому нареченим наказувалося бути легкими, світлими та прекрасними, як весняні хмарки. Навіть сукні спеціальні принесли: білі у мереживах. А до них капелюшки та парасольки від сонця.

Ліїн як уявила себе в цій сукні, з парасолькою, в грубих рукавичках і з палицею для збору яблук, довго не могла вгамувати істеричний сміх. Але решта до майбутнього заходу чомусь поставилася дуже серйозно.

***

Новина про те, що збирання яблук переноситься на більш ранню дату, не потішило нікого, крім садівників, готових уже вирубати прокляті дерева і скинути їх у море, вранці заявивши, що цінні плоди вкрали разом із листям, гілками та стовбурами.

Імператриця, дізнавшись, що чоловік самовільно велів не чекати, поки надгризені мурахами яблучка почнуть гнити і бродити, влаштувала йому черговий скандал. Звинуватила в тому, що він це спеціально, дізнавшись, що в неї ще ні віяло не готове, ні парасолька. А сукню і тільки-но почали переробляти всьоме, бо їй там бантик не сподобався, а імператриця має бути найкрасивішою.

Імператор мав нещастя засумніватись, що останнє можливе в принципі, за що був обізваний черствим чурбаном і мало не отримав по голові запущеною вслід вазою.

Принц, який, власне, на цьому зборі врожаю мав уперше потрапити нареченим на очі, щоб висловити свою повагу та задоволення від знайомства, теж був незадоволений. Він мав свої плани. Збирався зустрітися з кимось важливим, а потім вирушити ловити морського змія. І якщо змій міг почекати, то перенесена зустріч принца засмутила настільки, що він був готовий допомогти садівникам знищити шкідливих птахів, мурах, яблуні, а в першу чергу мага, що їх вивів.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍