Данило Туптало - Житія Святих - Травень, Данило Туптало

Теодот святий і хотів сам себе віддати в руки нечестивих, але заборонили йому брати. Поліхроній же, змінивши одяг і наче в селянина-землероба перетворившись, пішов на торг: хотів точно довідатися, що відбувається. Але тут-таки якісь елліни його схопили і до ігемона повели, і, б'ючи, допитували його. Після ран, коли побачив оголений на нього меч і загрозу смерти, Поліхроній злякався і розповів усю правду, що Теодот-корчмар взяв тіла з озера і при церкві патріяршій поховав їх. Нечестиві ж зразу вигребли із землі мощі святих мучениць, вогнем їх спалили, а Теодота на муки шукали. І розказано було про те святому Теодотові ввечері того дня. Тоді пізнав святий, що Поліхроній, родич його і друг, зрадником є тим, якого веліли остерігатися святі. Постановив же собі віддатися на муки за Господа і сказав братам: "Моліться за мене до Христа, Бога нашого, аби сподобив мене вінця мученицького". І молилися всі з ним цілу ту ніч. Промовляв же святий у молитві своїй: "Господи Ісусе Христе, надіє тих, що у відчаї, дай мені шлях мученицького подвигу добре закінчити і прийми пролиття крови моєї як жертву, що Тобі приноситься за все, чим образив Тебе. Полегши важкість і стиш гоніння люту бурю, щоб у мирі й тиші глибокій перебували віруючі в Тебе, Владико". Коли ж настав день, поспішав святий вийти, аби віддатися на муки, — і піднявся плач великий серед братів, і обіймали його, кажучи: "Будь спасенний, о світле й солодке церковне світило, Теодоте, ти-бо, коли минуть біди ці, небесне світло успадкуєш, і приймуть тебе лики святих ангелів і архангелів, і осяє тебе слава Святого Духа і Господа нашого Ісуса Христа, що сидить праворуч Отця. Такі блага належаться тобі за цей подвиг. Нам же, що в збентеженні залишаємося, твій від нас відхід ніщо инше, тільки плач принесе, і ридання, і зітхання". Усі так плакали, святий Теодот кожного обіймав і цілував останнім цілуванням. Наказував же, що коли пресвітер Фронтон із села Малос прийде, маючи перстень його, віддати йому мощі його, якщо зможуть таємно взяти. Те мовивши, загородив себе знаменням хресним через усе тіло і вийшов без страху. Коли ж він ішов, двоє зі старших громадян знайомих перестріли його, хотіли дружню любов виявити святому, веліли, щоб сховався швидко, і казали: "Жерці Атени й Артеміди з людьми наговорюють на тебе перед ігемоном, що всім християнам радиш не поклонятися бездушному камінню і дереву. И иншого багато на тебе кажуть. І Поліхроній розповідає, що ти викрав тіла дів. Сховайся тому, Теодоте, доки час маєш, безумне-бо діло самому віддаватися на муки". Святий же сказав їм: "Якщо ви друзі мені і любов свою явити хочете, не завертайте мене з наміреної дороги, але, навпаки, ідіть до суду, скажіть старійшинам: "Ось Теодот, на якого ж жерці і люди говорять, стоїть перед дверима". Те до них сказавши, святий пішов поспіхом і вийшов на середину суду, став і усміхненим лицем дивився на катівню. Була ж там розпалена піч, і казани кипіли, були колеса й иншого багато катівського знаряддя. На все те дивлячись, не вжахнувся святий ані не збентежився помислом, але веселий стояв, показуючи мужнє серце. Поглянув на нього ігемон, сказав: "Ніяких із передпокладених мук не терпітимеш, якщо даси себе вмовити принести богам жертви. І будеш звільнений від усіх провин, які на тебе цілий град і жерці нам сповіщають, ще ж і нам другом, і цареві любим станеш, і честю від нього пошанований будеш, лише відречися Ісуса, Його ж Пилат, що перед нами був, розіп'яв у Юдеї. Подумай тому про себе розважно, о Теодоте, бачимо-бо, що ти чоловік розумний, а розумний чоловік все робить зважено й розумно. Відступи від усілякого безумства й инших християн від нього відведи — і будеш володіти усім градом, будеш поставлений жерцем Аполлона, найголовнішого бога, що виявляє людям добро велике, передбачає майбутнє і зцілює недуги лікарською майстерністю. Йому ж служачи, будеш ставити жерців иншим богам і возводити на сани великі. Ти будеш заступником перед суддями і послання до царя про народні справи будеш складати. Додасться ж тобі з честю багатство велике, і світлим рід твій буде з роду в рід. І якщо маєтків нині потребуєш, зразу дам тобі". Коли це сказав ігемон, загомоніли люди, задобрюючи Теодота й радячи прийняти дари. Святий же Теодот Теотекну-ігемонові почав відповідати так: "По-перше, тої благодаті прошу від Господа мого Ісуса Христа, Йому ж нині, наче простій людині, ти докоряв, аби подав мені викрити блуд ваш і звабу богів ваших, визнати короткими словами таїнсто воплочення і чуда Його. Годиться-бо, о Теотекне, щоб мою в Нього віру показав я ділом і словом перед усіма вами. А про богів твоїх діяння соромно й казати, проте скажу на осоромлення ваше. Той, кого ви називаєте Дієм, і вірите, що він бог, від усіх богів більший, настільки нечистою похіттю до жінок і дітей охоплений був, що став усього зла початком і кінцем. Орфей, віршотворець ваш, розповідає, що Дій Сатурна, власного батька свого, убив і власну матір свою Рею мав за жінку, від неї ж народив доньку Персефону, але і з тою любодіяв. Також мав за жінку сестру свою Юнону, як же й Аполлон сестру свою Діяну осквернив у жертовнику на острові Делос. Подібно ж і Марс знесамовитів похіттю блудною до Венери, і Вулкан до Мінерви, рідні брати до рідних сестер. Чи бачиш, ігемоне, яке богів твоїх нечисте беззаконня? Хіба не карає нині закон тих, що таке чинять? Ви ж такими блудодійними вашими богами хвалитеся, не соромитеся поклонятися батьковбивцям, кровозмісникам, перелюбникам, дітоосквернителям, волхвам. Ці-бо віршотворці ваші про богів ваших написали, що похваляють діла їхні мерзотні. Цілком протилежні ж їм діяння і чуда Господа нашого Ісуса Христа. Усі чисті й жодної вади не мають, про таїнство Його воплочення святі пророки провістили, кажучи, що в останні літа Бог з неба до людей прийде і житиме з ними як людина, чинячи знамення й чуда невимовні, недужих зцілюючи і сподобляючи людей Небесного царства. А що про воплочення Його, як і про добровільне Його з нас страждання і смерть і про Воскресення з мертвих ті ж святі пророки зі всілякою точністю передбачили, є свідки воплочення Його — халдеї і волхви перські премудрі, які явленням зорі тілесне Різдво Його пізнали і з дарами до Нього прийшли, як Богові поклонилися. Є і Воскресення Його свідки — римські воїни,