Джеймс Еллрой - Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой

— Скажімо так — це лише п’ята частина того, що мені від тебе потрібно. Отже, що ти там нарив на Вайта?

— Наприклад?

— Наприклад, про його стосунки із жінками.

— Вайт любить жінок, але це кожен пес у Лос-Анджелесі знає.

— Відділ внутрішніх розслідувань здійснив персональну перевірку Вайта після того, як він склав іспит на сержанта. У звіті зазначено, що він зустрічається із жінкою на ім’я Лінн Брекен. Чи були вони знайомі у 1953-му?

— Не знаю, — відповів Джек, знизавши плечима, — ніколи не чув цього імені.

— Вінсеннсе, на твоєму обличчі просто написано, що ти брешеш. Але чорт з нею, вона мене не цікавить. Чи зустрічався Вайт із Інес Сото тоді, коли ти стежив за ним?

— Ні, коли я за ним стежив — ні, — ледве не розреготався Джек. — То ось куди ти хилиш? Думаєш, Вайт і твоя…

Екслі підняв руку:

— Я не питаю, чи це ти вбив Гадженса, і не прошу прояснити мені картину подій тієї весни. Поки що не питаю, але, можливо, не спитаю ніколи. Просто хочу знати твою думку про дещо. У той час ти брав участь одночасно в розслідуванні справи про розповсюдження порнографії та бійні в «Нічній сові». Як, на твою думку, ті троє негрів і справді були винні?

Джек захилився у стільці назад, підсвідомо намагаючись сховатися від гострого погляду капітана.

— Як на мене, там були питання. Можливо, це були не саме ті троє, яких ти застрелив, можливо, це була інша чорна банда, якій було відомо, де Коутс сховав машину, і які підкинули туди зброю. Можливо, це й пов’язано з порнухою. Але тобі яка різниця? Ті чорномазі зґвалтували твою жінку, так що ти вчинив правильно. Навіщо все це, капітане?

Екслі усміхнувся. Джек злякався цієї його усмішки людини, що стоїть на краю прірви.

— Капітане, це…

— Мої мотиви — це мої мотиви. Ось моя перша версія: Гадженс був якимось чином пов’язаний із тими журналами, а ще він мав на тебе якийсь компромат. Тому ти й був такий смиканий тієї весни.

Земля пішла Джекові з-під ніг.

— Так, одного разу я зробив щось дуже погане… Знаєш… чорт, іноді я навіть думаю… іноді мені вже наплювати, чи дізнається хтось про це чи ні.

— Я проігнорував скарги на тебе, — піднявся Екслі. — Не буде ні розбору справи, ні покарань. Це частина моєї домовленості із шефом Паркером, що ти за власним бажанням вийдеш на пенсію у травні. Я сказав йому, що ти погодишся, і переконав, що ти гідний повної пенсії. Він не взявся копатися в моїх мотивах, сподіваюся, ти цього робити не будеш тим більше.

— І чого це мені коштуватиме? — спитав Джек, також підіймаючись.

— Якщо справа «Нічної сови» коли-небудь знову спливе — знай, що ти належиш мені і мусиш розповісти мені абсолютно все, що знаєш.

— Господи Ісусе, але ж на якого холоднокровного виродка ти перетворився! — простягнув йому руку Джек.

КАЛЕНДАР

ЛЮТИЙ — БЕРЕЗЕНЬ 1958

Журнал «Сказане тихцем», випуск за лютий 1958 року:

У БІЙНІ В «НІЧНІЙ СОВІ» ВБИЛИ НЕ ТОГО, КОГО ДУМАЛИ? ПАВУТИНА ТАЄМНИЦЬ НАГАДУЄ ПРО СЕБЕ…

Ви ж пам’ятаєте веремію в «Нічній сові», чи не так? 14 квітня 1953 року троє грабіжників із дробовиками навпереваги влетіли до цілодобової забігайлівки «Нічна сова» неподалік від Голлівудського бульвару в сонячному Лос-Анджелесі, пограбувавши та розстрілявши трьох співробітників закладу і трьох клієнтів, і втекли із приблизно трьома сотнями доларів? Відтак стає зрозуміло, що життя кожної людини виродки оцінили приблизно у п’ятдесят баксів. Поліція Лос-Анджелеса занурилася в розслідування з особливим завзяттям та заарештувала трьох молодих чорношкірих чоловіків, яким потім докинули також і звинувачення у викраденні та зґвалтуванні молодої мексиканки. В Управлінні поліції Лос-Анджелеса не були на всі сто відсотків переконані, що саме ці троє негрів — Реймонд Коутс, відомий також під прізвиськом «Солодкий», Тайрон Джонс та Лерой Фонтейн — винні у вбивствах, але сумнівів у тому, що саме вони жорстоко зґвалтували двадцятиоднорічну студентку коледжу Інес Сото, не було. Розслідування бійні в «Нічній сові» тривало: преса та громадськість вимагали від поліції швидкого розкриття «Злочину століття».

Поліція ж безрезультатно марудила цю справу цілих два тижні, поки нарешті не було виявлено автомобіль Рея Коутса, схований у покинутому гаражі на півдні Лос-Анджелеса, у якому лежала зброя вбивства. І майже негайно після цього Коутс, Джон і Фонтейн втекли із в’язниці.

І тут до гри долучився молодий детектив поліції: сержант Едмунд Дж. Екслі, герой Другої світової війни, випускник Каліфорнійського університету, який став відомий публіці, виступивши зі свідченнями на процесі проти своїх колег-копів після сумнозвісного «Кривавого Різдва» у 1951