Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

class="calibre1">безпеці; це позначилося і на його поставі, й на манері спілкування. —

Камери нагляду, комстанції, наворочені по самі яйця сервери

в комплекті з задротами, які на них працюватимуть. Якісь наукові

штуки-дрюки. Датчики для води, повітря і ще фіг зна чого. Допотопні

роботи на радіокеруванні, яких пускаєш у вакуумну шахту. Всяке

лайно.

— І куди це все йшло? — поцікавився Голден.

— Та сюди ж, — Коу обвів рукою стіни та склепіння. — Усе тут.

Місяць возилися з цим, установлювали. А потім ніфіга не говорили

кілька тижнів.

— Тобто ніфіга? — уточнив Міллер.

— Ну, зовсім ніфіга. Тут усе з ніг на голову поперевертали, ганяли

всіх, а потім ми сидимо і хуї кóпаємо.

Щось пішло не так. Зараза з Феби не приїхала, розмірковував

Міллер, але потім з’явилася Джулі — і гра поновилася. Він знову

побачив її так, наче стояв у тому готельному номері. Довгі розлогі

мацаки невідомо чого, нарости на кістках, що натягують шкіру, чорні

волокна з очниць.

— Але платили добрі гроші, — по-філософськи просторікував

Коу. — І відпустка була доречною.

Міллер кивнув, погоджуючись із бандитом, нахилився поближче, просунув дуло пістолета між пластин на його животі й вистрелив.

— Якого дідька! — вигукнув Голден, поки Міллер ховав пістолет

у кишеню.

— А на що ти розраховував? — запитав Міллер, сідаючи навпочіп ки

перед пораненим у живіт бандитом. — Чи ти думаєш, що він нас

відпустив би живими?

— Ні, гаразд, але...

— Допоможи його підняти, — сказав Міллер, беручи Коу під лікоть.

Коу несамовито заволав, щойно Міллер підняв його на ноги.

— Що?

— Обійди його з іншого боку. Людині потрібна медична допомога, так?

— Гм. Так.

— То обійди його з іншого боку і допоможи.

Вони встигли відійти від бункерів далі, ніж думав Міллер. У цьому

були як плюси, так і мінуси. Добре, що Коу був живий і навіть кричав.

Звісно, це збільшувало шанс, що він при свідомості — це не входило

у плани Міллера. Але коли вони нарешті побачили наступну групу

бандитів, бурмотіння Коу видавалося достатньо нерозбірливим.

— Гей, — гукнув Міллер, — допоможіть хто-небудь.

Четверо охоронців перед виходом з естакади перезирнулися

й попрямували до них — цікавість переважила протокольні процедури.

Голден важко дихав. Міллер також. Кепський знак — Коу був не таким

уже й важким.

— Що за фігня? — поцікавився один з бандитів.

— Там засіли й відстрілюються! — сказав Міллер. — Збройний опір.

Я ж бо думав, ви зачистили цей рівень.

— Не наша робота. Ми стежимо, щоб усі групи з казино дійшли до

бункерів.

— Ну що ж, тоді хтось проїбався! — огризнувся Міллер. — У вас

транспорт є?

Охоронці перезирнулися ще раз.

— Можемо викликати, — озвався один позаду.

— Та забийте, — пирхнув Міллер. — Ідіть і розберіться з тими

стрільцями.

— Так, стривай-но, — підозріливо мовив перший охоронець. —

А хто ви взагалі у біса такі?

— Монтажники з «Протогену», — озвався Голден. — Один давач

згорів, то ми вийшли замінити. Цей бідолаха нас супроводжував.

— Не чув про таке... — засумнівався головний.

Міллер просунув палець під жилет Коу і натиснув. Коу заволав

і спробував відсунутися.

— Розпитаєш свого начальника, коли повернешся, — пробурчав

Міллер. — Усе, ми потягли цього придурка до медиків.

— Стривайте! — знову озвався перший охоронець, і Міллер тяжко

зітхнув.

Четверо. Кинути Коу і стрибнути в укриття... Але поруч не було

жодного укриття. І як до дідька передбачити, що втне Голден цього

разу?

— А де ті стрільці? — допитувався охоронець. Міллер ледве стримав

глузливу посмішку.

— Нора десь за чверть кеме проти ходу обертання, — пояснив. —

Там лежить інше тіло, не пропустите.

Міллер почав спускатися естакадою. За його спиною охоронці

сперечалися про те, що робити, кому дзвонити і кого куди послати.

— Ти геть-чисто божевільний, — Міллер почув голос Голдена на тлі

безпорадного схлипування Коу.

Напевно, він мав