Аліна Центкевич - Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море

Щоб угамувати збудження, Амундсен, повернувшись від Нансена додому, замкнувся і, як завжди, взявся вивчати все, що з'явилося друком англійською мовою про Антарктиду. Він забув про свій улюблений садок, не помічав пишно розквітлих перед вікнами троянд, не чув співу дроздів. Думкою був далеко, гарячково роблячи виписки і складаючи детальні плани походів.

Руал нетерпляче лічив місяці, тижні й нарешті дні, що лишалися до повернення Нансена з Лондона. Він уже був готовий до експедиції. Але, поспішаючи того сонячного осіннього ранку в Люсакер, Амундсен аж ніяк не сподівався того, що йому довелося почути.

— Найважливішою метою норвезького полярного дослідника має бути докладне вивчення вод Північного Льодовитого океану, треба продовжити національні традиції, що йдуть од вікінгів. Для здійснення цього почесного завдання я і даю вам, Руале, свій «Фрам», — промовив Нансен таким чужим і разом з тим урочистим голосом, що Амундсен не повірив власним вухам.

Така раптова зміна в намірах приголомшила і зовсім вивела його з рівноваги. План експедиції разом з Нансеном на Шостий континент провалився остаточно. Замість нього постав інший, не менш захоплюючий — власна експедиція в Арктику для підкорення Північного полюса. Здійснювалася його давня заповітна мрія.

Що ж, одначе, спричинилося до цієї несподіваної зміни? Може, Нансен злякався суперників? Ні, це виключено. Чому ж він усе-таки відмовився від здійснення своїх планів, які виношував довгі роки?

Але цих питань, що крутились у нього в голові, Амундсен не наважився поставити. На серйозному, непроникному обличчі Фрітьофа він нічого не міг прочитати.

— Зібралося багато матеріалів, які привезли шведська антарктична експедиція Нордешпельда, наша — Борхгревінка і англійська — Скотта. Незабаром надійдуть нові. Усі прагнуть тільки пригод, нових географічних відкриттів і забувають про опрацювання наукових даних. Отож я вирішив цілковито присвятити себе цій справі, яка забере в мене багато, багато років, — казав Нансен таким вимушеним тоном, що Амундсен відчув: це лише частка правди. Щось іще крилося за його сухими словами, чогось він не доказував. Чи не Єва?

Фрітьоф тримався так, що розпитувати його зараз було б нетактовно. Намагаючись не дивитися в неспокійні очі Руала, Нансен одразу перейшов до суті справи. Потім він заглибився в аналіз наукових досліджень, які, на його думку, мали бути головною метою експедиції під час багаторічного дрейфу «Фрама» разом з крижаними полями, що вкривали центральну частину Арктичного басейну.

Амундсен слухав неуважно і ніяк не міг заспокоїтися. Мабуть-таки, тут замішана Єва. Про це свідчили її осяяні щастям очі. Так, це вона причина цієї зміни, це заради неї Фрітьоф зрікся своїх мрій і планів, заради неї відмовився від мандрівок по недосліджених морях і землях. Як вона могла позбавити його ні з чим не зрівнянної насолоди — зійти на землю, на яку ще не ступала нога людини? І Амундсен вперше з прикрістю глянув на гарне обличчя Єви. Невже вона не усмідомлює, якої кривди завдає коханій людині? Як вона може?..

«Скажи мені, Руале, — раптом згадав він рішуче вимовлені слова фру Цапфе, — чи зміг би ти заради щастя Нори відмовитися від своїх експедицій?» І подумав: «Нона таки була права».

Звістка про майбутню арктичну експедицію Амундсена, про те, що великий Нансен віддав йому свій «Фрам», з блискавичною швидкістю облетіла міста, містечка й розкидані в глибоких фіордах села. Після 1905 року, відтоді як Норвегія звільнилася з-під протекторату Швеції, норвежці більше, ніж будь-коли, готові були на всяку жертву, аби тільки примножити славу своєї незалежної вітчизни. Вони були певні, що, йдучи слідами Фрітьофа Нансена, Амундсен ще раз уславить їхню маленьку країну, про яку досі небагато знали в світі! І хоча вголос мовилося лише про науково-дослідну мету експедиції, кожен, починаючи з найбіднішого рибалки і кінчаючи багатими торговцями та судновласниками, свято вірив у те, що Амундсен перший підніме норвезький прапор на Північному полюсі.

Але це було нелегке завдання. Досягти Північного полюса прагнули немало полярників, тут також не бракувало грізних суперників. Лікар Кук, з яким Руал потоваришував на «Бельжіці», зимував у Гренландії і на Землі Елсмір, звідки збирався вирушити далі на північ, до полюса. Капітан де Жерлаш побив рекорд, допливши вздовж східного узбережжя Гренландії до 78° північної широти. Датська наукова експедиція Міліуса Еріксона, що досліджувала північні райони Гренландії, пропала безвісти. Але найнебезпечнішим супротивником був невтомний американський дослідник Арктики Роберт Пірі