Поліна Ташань - Заклиначка стихій, Поліна Ташань

 Визнавши поразку, Генрі показав руки в жесті примирення та замовкнув, повернувши погляд до психологині. Тим часом Люсі вирівняла спину, розплющивши очі, і сама почала виловлювати суть бесіди. Директорка кивнула, щоб Міс Бейкер продовжувала.

— Що ж, з першим запитанням розібралися. Хто наступний?

Зала мовчала. Генрі вже зібрався знову піднімати руку, коли обізвалася Люсі:

— Наскільки я пам’ятаю зі слів Містера Прескота, прокляті маги мають відмінності в сприйнятті навколишнього середовища. Чи можете пояснити його слова конкретніше, бо я їх не зрозуміла?

— Це гарне запитання, — промовила психологиня, опустивши погляд на текст. — Оскільки про хранителя темряви відомо дуже мало, давайте обмежимося лише заклиначами тіней. Усі вони частково є магами простору. Іншими словами, ту енергію, яку відчувають заклиначі води в річці, заклиначі вогню в багатті чи заклиначі повітря у вітрі, вони відчувають скрізь: у небі, на землі під ногами, у живих істотах довкола, у собі. Вони не здатні контролювати цю енергію, а можуть лише спостерігати. Самі заклиначі тіней описують це, неначе випадкові рухи, спалахи, тремтіння чи повороти зображення перед очима, беззвучні відлуння чи світіння. Як ви помітили, здебільшого це пов’язано зі світлом, бо саме через нього вони встановлюють зв’язок з матерією. Наприклад, ви зараз сидите в цій залі. Якби тут був проклятий чарівник, він, заплющивши одне око, зараз бачив би довкола вас усіх світло. Чим більше магії в собі ви маєте — тим воно яскравіше. Уявіть, як це відчувається. Вам би сподобалась така картина навколишнього світу, коли вас весь час переслідують химерні явища, яких інші просто не бачать?

Генрі підняв руку посеред її промови. Міс Бейкер, замовкнувши, неохоче кивнула.

— Але ж вони здатні вимикати це, чи не так? Як з активацією енергетичного маяка?

— Ні, — вона похитала головою, спохмурнівши. — Вони ніколи не можуть прибрати ці відчуття довкола. З часом вони просто пристосовуються, і терпіти їх стає легше. На жаль, через це в проклятих магів є ще одна доволі неприємна особливість: їхня психіка значно слабша, ніж у звичайних людей. Через постійні прояви прокляття в них часті проблеми зі сном, іноді вони впадають у транси, вдивляючись у звичайні для нас точки, а часом навіть можуть лякатися без явної причини. Також від їхніх здібностей випливає підвищена вразливість до психічних порушень, притаманних простим людям, чутливість до стресових подій. Саме через цю відмінність таких магів від інших їхню силу й прозвали прокляттям.

— То прокляті чарівники психічно нестабільні? — кинула Тереза, подруга Маргарет з кафедри ключників.

Аліса впізнала її не так по голосу, як через коротке темно-брунатне каре, частина волосся з якого була закріплена шпилькою з фігуркою черепа. Це трохи іронічно, враховуючи, що батько Терези, Містер Берч, був головою з нагляду за центральним королівським цвинтарем, що розміщувався в столиці. Десь там спочивала й мати Аліси.

— Нестабільні, — підтвердила психологиня, — і зазвичай хворі, але в різних аспектах. Через це на декого з них важко діє магія розуму, якщо вас цікавило саме це.

Макс з водників неподалік засміявся й голосно вигукнув:

— Уявіть, якщо хтось з них уб’є іншого та стане хранителем темряви. Найсильніший чарівник у світі — божевільний вбивця.

— Я б на вашому місці не була б такою веселою, — стримано відповіла Міс Бейкер.

Детальніших пояснень ніхто з адекватних людей не потребував.

— Є ще запитання?

— Цей проклятий — хтось із наших студентів? — поцікавився незнайомий Алісі гвардієць зі старшого курсу.

— Ну, точно не з ваших, — обізвався Доріан, глузуючи з безсилого.

— Прокляті маги не обов’язково наділені іншими здібностями, Доріане, — відповіла психологиня й повернула погляд до того хлопця. — Але нічого більше я, на жаль, не можу сказати.

— Отже, зі студентів, — запевнив хтось інший, кого Аліса поглядом не знайшла. — А за допомогою чого можна вичислити проклятого серед інших людей, крім психічних особливостей? Є якісь відмінності, можливо, зовнішності?

Психологиня на мить задумалася, а тоді відповіла:

— Зовнішніх особливостей немає, але є одна відмінність. Прокляті маги мають чорні сльози, і за цим, теоретично, їх можна виявити.

Наступним підняв руку білявий хлопець у білому вбранні заклиначів повітря.

— У мене є запитання, — промовив він, опускаючи руку. — Яким чином передається прокляття, так що воно на відміну від іншої магії не змінилося з роками?

Алісі про це теж було цікаво дізнатися.

— Що ж, це доволі специфічна річ, — повела Міс Бейкер. — На противагу іншим чарам, прокляття передається між людьми без змін, при цьому покидаючи попереднього носія. Воно дуже рідко передається у спадок. Однак здебільшого прокляття переходить від однієї людини до іншої зі смертю. Справа в тому, що заклиначі тіней не можуть померти від старості чи хвороби, тобто природно. Прокляття просто не дає цього зробити, перетворюючи їх на ходячих мерців, а життя — на страждання. Зазвичай вони вкорочують собі віку, і прокляття передається випадковій людині в ближньому радіусі. Також є ймовірність, що проклятого мага вб’ють. За аналогічним принципом, прокляття з високою ймовірністю перейде до вбивці.