Поліна Ташань - Заклиначка стихій, Поліна Ташань

— Дараган точно знає, — погодилася Аліса, згадуючи ту її розмову в лісі, — але я не розумію, чому вона не здасть того гада. Я тричі ледь не померла через його витівку. Містера Балему вивезли ногами вперед, і це я ще мовчу про ту кількість простих жителів і худоби, котрих перерізали Звірі в селах на шляху до нас.

— Можливо, чергова важлива персона, — озвучила припущення Люсі. — Або це взагалі зробив хтось з викладачів. Проклятим може бути будь-хто.

Аліса могла впевнено заявити, що цей будь-хто близький з директоркою, але зараз вона гадки не мала, хто це. Видно, проклятому вдавалося приховувати свою особистість значно краще, ніж їй. Хотіла б Аліса поглянути йому в очі. Він накликав на неї стільки лиха, що міг би навіть з її опікунами позмагатися.

— Або вона боїться, що, здавши ім’я одного проклятого, зробить його легкою мішенню для інших, — додав Генрі. — Тоді є ризик повернення хранителя темряви, а цього жоден заклинач, котрий вміє свідомо мислити, не хоче.

— Увага, код чорний, — перебила їхні балачки Марія, перекидаючи готову косу наперед.

Аліса повернула голову й сама помітила, що сюди наближалися другокурсники з гвардії. Серед них вона одразу впізнала Нейта й Радея. Коли його погляд зустрівся з її, вона мимохіть усміхнулася.

— Пане поручний, а ви запізнюєтеся, — весело кинула вона, поставивши рюкзак з рук на підлогу

Нейт її обережно обійняв.

— Як спина? Досі болить?

Блакитна сорочкою ховала Алісині бинти, як і підвіску з перснем, але їхні обриси все одно можна було помітити.

— Жити можна. Пані Гармон вже чотири рази змінювала шви й мазала шрами якимось смердючим слизом. Якщо чесно, я вже від цього втомилася.

Нейт мовчки закинув її рюкзак собі на плече. Джейн тим часом з усмішкою поклала за вухо Радея духмяну гілочку меліси. Гвардієць не став її прибирати, а лише усміхнувся та поцілував руку дівчини. Цей жест викликав здивування навіть у Марії.

— У мене є пропозиція, — напівголосно промовив Нейт до Аліси, — Ти б не хотіла сьогодні повечеряти разом?

О, так. Звісно ж, хотіла.

— М’ятний чай буде? — жартома кинула вона, пригадуючи лазарет.

Він пирхнув, кажучи:

— Обов’язково.

— Тоді підготуй рушник. А краще два й великі.

— Кх-кхм, — втрутився Генрі, похитуючи головою в бік психологині, котра вже підходила до натовпу з ключами й спеціальною папкою в руці.

Галас навколо не згасав, аж доки всі студенти та ще кілька викладачів не зайняли місця всередині зали. Джейн з Радеєм залишилися позаду, а всі інші сіли ближче до сцени. Аліса вмостилася поруч з Нейтом, Люсі ж сіла скраю, заплющивши очі та відкинувши голову на крісло. Останнім часом її вигляд був особливо втомлений. Хтозна, чи через вечірку, чи через події з Алісою. А вона ж врятувала її вже вдруге.

— Будь ласка, зробіть тишу в залі, — промовила психологиня, сідаючи на крісло посеред сцени. Вона поклала собі на коліна завчасно підготовлені нотатки й, підвівши погляд до слухачів, повела:

— Сьогодні вельмишановна Місіс Дараган у зв’язку з останніми подіями в Академії попросила мене провести для вас лекцію про проклятих, оскільки, як багато хто з вас вже знає, саме проклятий чарівник став причиною теперішньої навали Звірів.

Залою пройшла бурна хвиля невдоволення та здивувань. Раніше студенти не задумувалися про таку причину виникнення проблеми. Звісно, крім Аліси та її приятелів, які очікували на подібну заяву. Директорка просто вдало знайшла спосіб відволікти студентів від елементала.

— Тихіше, — продовжила Міс Бейкер. — Це лише наслідок однієї активації. На даний момент цю проблему усунуто, і залишилося лише розібратися з останніми Звірами на території королівства. Почнімо з того, що ви вже проходили тему стародавніх магів на заняттях історії та навіть у школі, тому, щоб не повторюватися, пропоную змінити формат лекції на бесіду типу «ви ставите запитання, які вас цікавлять, а я відповідаю, якщо можу».

Генрі з розумним виглядом одразу ж підняв ручку, хоча вона навіть не закінчила організаційні моменти. Міс Бейкер натягнула на обличчі стриману усмішку.

— Так, пане…

— Просто Генрі, — представився він, опустивши руку. — Якщо я не помилився, ви сказали, що усунули проблему з проклятим магом. Іншими словами, унеможливили його повторну активацію. Можете, будь ласка, пояснити як? Вам відомо ім’я тієї людини?

Міс Бейкер не довго думала, перш ніж увічливо відповісти:

— На жаль, я не маю повноважень, щоб розголошувати дану інформацію, але, повірте, повторної активації не буде.

— Не можете розголошувати, але знаєте? — наполягав Генрі. — Я просто як відповідальний студент хвилююся, наскільки ви насправді контролюєте ситуацію.

— Достатньо, щоб ви, пане Бакстере, були в безпеці, — втрутилася директорка суворим тоном.

Вона стояла збоку біля сходинок на сцену й уважно за всім спостерігала. Однак Алісу це ніяк не бентежило.

— Отже, ви приховуєте чарівника, котрий винен у смерті кількох людей? Хіба це законно?

— Так, приховуємо, — неочікувано відповіла Місіс Дараган. — Провину проклятого не доведено, та й довести її неможливо. Хочете ви того, чи ні, але за всю історію Елендору ще жодна людина не понесла відповідальність за навали Звірів. Навіть Грегор, котрий відкрив для них ворота в наш світ. А щодо закону, у ньому нічого не прописано про викриття імен чарівників. Як мені колись говорила одна розумна людина: «Це не моя таємниця, щоб я її розголошувала».