Лія Серебро, Олена Арматіна - Його інвестиція. Міняю інвестора. Частина 2., Лія Серебро, Олена Арматіна

— Татко, чому ти так реагуєш? Це ж навіть цікаво. Та й Настя права, усім буде спокійніше.

— Спокійніше?! — Емір повернувся до нього, його голос був уже майже криком. — Ти взагалі розумієш, що ти несеш? Тобі це цікаво? Може, тобі взагалі не варто було тут з’являтися!

— Чому б і ні? — кинув Салім, посміхаючись, як завжди, наче все це гра. — Я ж твій син, правда?

— Ти провокуєш мене, Саліме! Ти завжди це робив! — Емір різко підвівся. — Я вже сказав тобі: весілля на наступному тижні, і ти після цього їдеш. Усе!

— Чому так серйозно? — буркнув Салім, схрестивши руки на грудях. — Ти навіть не даєш можливості...

— Досить! — Емір схопив телефон зі столу й рішуче вийшов із кімнати, буркнувши на ходу: — Насте, якщо хочеш — роби, але без мене. Я маю термінову справу.

І він залишив нас удвох. Знову. Я дивилася йому вслід і відчувала, як мене розривають емоції: злість на Еміра, розгубленість через ситуацію та приховане хвилювання через присутність Саліма. Чому він постійно робить це? Навмисно чи випадково? Тепер я мала справу з обома чоловіками, і в той момент було важко зрозуміти, хто з них більше ускладнює ситуацію.

Я стояла, спостерігаючи, як Салім злегка зводить брови, ніби обмірковуючи ситуацію. Він уважно розглядав кімнату, шукаючи, ймовірно, розташування камер, ніби готувався до якогось плану. Нарешті, здавалося, він вирішив залишити свої хитрощі на потім, зробив крок до мене і став прямо переді мною.

– Що будемо робити? – запитав він, підкреслено серйозним тоном. – У мене є час до обіду. Поїдемо в центр разом? Бо якщо це мій син, я впевнений, це все змінить.

Я уважно подивилася на нього, намагаючись зрозуміти, що саме він хоче сказати.

– Змінить що, Салім? – я ледь помітно посміхнулася, але в цій посмішці не було тепла, лише затаєна втома. – Ти й досі думаєш, що в наших стосунках, які закінчилися тоді, коли ти… загинув, у лапках, є шанс? Я вже з твоїм батьком. Так склалося.

Його обличчя на мить напружилося, ніби він не очікував такої прямої відповіді.

– І що? Ти так легко все забула? – він нахилив голову трохи вперед, а в очах промайнуло те саме нахабне бажання, яке я завжди впізнавала, – бажання добитися свого будь-якою ціною.

Я на секунду затримала подих, зібралася з думками й відповіла, дивлячись йому прямо у вічі:

– Чесно? Ні, не забула. Але совість у мене є! На відміну від тебе! – моя інтонація стала гострішою, і я побачила, як його самовпевнена усмішка поступово тане. – Я просто зрозуміла, що все, що було між нами тоді… все, що ми робили, – це не про кохання. Це було про твою вигоду.

– Вигоду? – він зробив крок ближче, нахилившись так, що я відчула його дихання. – Ти так справді думаєш?

– А як іще це назвати? Ти ж використовував мене. А потім і Лейлу. Чи це вона тебе використовувала? У тебе немає порядності. Ти думаєш лише про гроші. Скажи, для чого вони тобі тепер потрібні? Ти ж маєш усе, чого хотів.

Салім засміявся тихо, але в цьому сміхові була якась гірка нотка.

– Настя, справа не в грошах, – сказав він, знову роблячи той свій фірмовий нахил голови, через який виглядав ще небезпечніше. – Гроші – це була тільки ілюзія. Що я можу мати… і що я можу втратити.

– То в чому справа? – я відчувала, як напруга в мені наростає, але не могла втриматися, щоб не запитати.

– У батькові. Як завжди. Він отримує все, що мало належати мені. А тепер, як вишенька на торті, – тебе.

Його очі загорілися зухвалим блиском, і він нахилився ще ближче, так, що відстань між нами майже зникла.

– Але ти ж знаєш, правда? Що я ніколи не переставав хотіти тебе.

Я відступила на пів кроку, щоб знову відчути простір між нами.

– Хочеш мене? – я намагалася говорити спокійно, але голос ледь не зірвався. – Ти не хочеш мене, Салім. Ти хочеш виграти у батька.

– А що, якщо я хочу і те, й інше? – він злегка посміхнувся, нахабно, але водночас по-чарівному. Його погляд ковзнув униз, на мої губи, а потім знову піднявся.

Я мовчала. Мовчала, бо знала: у нього є слова, які можуть розхитати мій контроль. Але я більше не могла дозволити йому цього.