Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич

51.2

Гайя та Шассурум стояли на балконі. Невідворотна була одягнена в короткий стильний светр із оголеним плечем та вузькі джинси. Улюблені туніки вона носила лише у Ганзірі.

Вони згадали свято у тринадцятому столітті, поговорили про порятунок Гайї від чар повного місяця, про причетність до цього Верлени.

– Тепер мені все ясно, що і чому  там сталося! – вигукнула Гайя, – Виходить, ми з Верленою не випадково зустрілися?

– Ваша друга зустріч – не моя забаганка! Навіть богам іноді невідомі стежки, якими ходять долі…

– Як би там не було, гадаю, що їй краще залишитися зі мною! – сказала Гайя. – Що їй робити серед людей? Вона втомилася, розчарувалася.

– То може їй більше сподобається знову стати молодою та красивою? – спитала Шассурум.

– А вийде?

– Безперечно. Стерти життя і намалювати його заново не так вже й складно.

– Думаю, вона не  стане заперечувати.

– Зроби це сама! – усміхнулася Шассурум.

– Але як? У мене немає таких сил, – розгубилася Гайя.

–  Тепер вони в тебе є, – Шассурум  торкнулася її живота. – Ти ж знаєш?

– Тешеб сьогодні сказав! Сама б я не зрозуміла, адже минуло лише кілька днів! – Гайя засяяла від насолоди.

– Ця дівчинка – початок твоєї сили та безсмертя, злиття ваших з Тешебом енергій.

– Але ж я не вмію користуватися силою богів!

–  Навчишся.  У тебе чудова візуалізація… Уяви, що ти дивишся на землю з іншого світу…

Шассурум поклала долоню на її чоло.

Гайя  прикрила  повіки і майже відразу перестала відчувати, що відбувається довкола; музика та голоси замовкли, ніби їх і не було.

До  неї  прорвався невідомий гул. У  скронях лунко і яскраво забухала кров: кожна пульсація супроводжувалася сполохом чистого, переливчастого світла.

Потім Гайя побачила землю – не такою, якою звикла спостерігати її зверху, не в реальності,  яка  швидко змінюються, а в нерухомому спокої вічності –  немов з фізичного рівня сприйняття вона повністю перемістилася на  інший,  набагато вищій.

Гайя мимоволі вбирала  в себе  гомін голосів, що летіли  з  землі. Вони звучали плутано і невиразно, важко було розібрати окремі слова, але чудово відчувалася їхня інтонація та енергія – то були прохання, подяки, скарги, одкровення – все, чим вона сама так часто ділилася з Невідворотною, сподіваючись, що та її почує і дасть бажане.

Вся магія землі, виплеснута вгору, стала доступною. 

Гайя чудово усвідомлювала:  якщо вона  захоче, то  зуміє здійснити мрію кожного з тих, хто  звертається зараз  до неї. Це було дивовижне почуття тепла, щастя та всемогутності.

Шассурум прибрала долоню з її чола. Видіння згинуло, і повернулася реальність:   ніч,  освітлений  вогнями замок,  голоси гостей із зали.

– Не передати, як чудово! – прошепотіла Гайя, все ще перебуваючи під враженням  побаченого і почутого.

–  У правильний термін передам тобі владу,  – сказала Шассурум, – Я трохи втомилася від вселенських турбот, та й Нергал бурчить, що час  пожити для себе… Ти згодна?

–  Стати Невідворотною богинею? – приголомшено, не вірячи, перепитала Гайя.

– Так було завжди. Я отримала могутність від матері Нергала, а ти зможеш потім передати його своїй дочці. Чесно кажучи, не кожна бажає нести цю ношу, деякі й відмовлялися, –  відповіла Шассурум і обернулася.

Гайя обернулася слідом за нею.  Зі  світлого  отвора до них наближався Тешеб.

–  Залишу вас наодинці!  –  сказала Шассурум з усмішкою  і вийшла.

Гайя пірнула в обійми Тешеба.

– Втомилася від свята? – запитав він з поцілунком.

– Ні, все добре… просто я досі не можу прийти до тями… знаєш, що запропонувала твоя мати?

– Знаю! Рішення – за тобою.

– Але ж я тоді не зможу приділяти тобі всю увагу, –  Гайя  грайливо  подивилась  на Тешеба. – Раптом почнуться  якісь непорозуміння між нами?

– Швидше навпаки. Не хочу, щоби ти обмежувала свої можливості. Одноманітність нікому не йде на користь – ні відьмам, ні богиням.

– Одноманітність нам поки не загрожує, – зі сміхом відповіла Гайя і раптом посерйознішала: – Де б ми не вирішили жити, я хочу, щоб наша донька народилася в Ганзірі, в центрі всесвіту.

– Це  і моє бажання,  сказав Тешеб і, ковзнувши   рукою під її  сорочку, погладив теплий, шовковистий живіт. –  Може, підемо звідси!

– Хіба нам не потрібно бути присутнім на святі?

– Там усе, як треба і без нас! Дейн веде філософську бесіду з Нергалом, Шассурум, я думаю, займе розмовами твою матір, Каріна щосили  заграє  з Сином та Івером, Неті бродить у пошуках розваг, та і інші гості не нудьгують.

– А Верлена? 

–  Сховалася в якомусь кутку.

– Знаєш, я хочу повернути їй молодість. Це Шассурум запропонувала…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍