Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

 — Професор Лан випадково завадив золотій монеті мене заманити. Зробив би він це, якби був тим Чеканником Душ? А ще він знав мою маму. Вона з поганими людьми не заводила справ.

Ельдар здивовано глянув на Майю.

 — Професор Лан знав твою маму? — повторив він, а потім задумався. — Знаєш, це не грає йому на користь. Це, звичайно, особисте питання, але що сталося з твоєю мамою?

 — Як вона загинула? — уточнила питання Майя.

Ельдар кивнув.

 — Їй прислали букет квітів. Здається, білих півоній. До них додавалася листівка. Коли мама її розгорнула, вивільнилося прокляття. Її отруїла темна магія. Її й нашу економку. Я теж там була, але вижила. Тільки мені заборонено про це розповідати, так що нікому не говори.

 — Твій батько знайшов винуватця?

 — Так, і «стер» його. Так що професор Лан тут точно ні до чого.

Ельдар повернувся до дошки. Йому нічого було на це сказати. Потрібно більше фактів, ніж у них є.

 — І все одно його не можна списувати з рахунків, — заявив він.

Скатертина розгорнулася. На столі стояло дві тарілки з грибним крем-супом і ароматними скибками свіжоспеченого хліба. Вирішивши відкласти всі суперечки й припущення, Майя та Ельдар взялися за їжу. Все-таки обидва добре зголодніли.

Після обіду Майя попросила в Ельдара що-небудь, у чому можна було б поспати. Адже у платті буде незручно. Хлопець дав їй одну зі своїх сорочок. Він, як справжній джентльмен, вийшов з кімнати, щоб вона спокійно переодяглася. А може, так сам вирішив триматися від гріха якнайдалі.

Майя лягла на ліжко. Повернувшись в кімнату Ельдар вкрив її й хотів піти до столу, але вона взяла його за руку.

 — Побудь зі мною ще трохи, — тихо попросила вона.

Ельдар злегка стиснув губи й ліг поруч. Його рівне дихання і тепло подіяло, ніби колискова.

Вже засинаючи, Майя пораділа, що складності на сьогодні закінчились.

Вона не могла знати, що фатальний час для неї настане саме цієї ночі.