Петро Петрович Толочко - Київська Русь
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
122
ПВЛ. — Ч. 1. — С. 77.
123
ПВЛ. — Ч.1. — С. 13.
124
Прокопий Кесарийский. Война с готами. — М., 1950. — Кн. 7. — С. 294, 337, 364, 372, 373; Кн. 8. — С. 459.
125
Там же. — С. 294, 295.
126
ПВЛ. — Ч. 1. — С. 24.
127
Тихомиров М.Н. Русское летописание. — С. 53.
128
ПВЛ. — Ч. 1. — С. 31.
129
Греков Б.Д. Киевская Русь. — С. 456.
130
ПВЛ. — Ч. 1. — С.39.
131
ПВЛ. — Ч.1. — С.39.
132
Багрянородный Константин. Об управлении империей. — С. 270.
133
ПВЛ. — Ч.1. — С. 33.
134
Там же. — С. 34.
135
Там же. — С.34.
136
История Византии. — М., 1967. — Т. 2. — С. 232.
137
Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси. — М., 1968. — С. 103.
138
Известия византийских писателей о Северном Причерноморье. — М.; Л., 1934. — С. 10.
139
ПВЛ. — Ч. 1. — С.40.
140
Нову дату візиту Ольги в Константинополь (замість старої 957 р.) запропонував нещодавно Г.Г. Литаврін. Його обґрунтування видаються переконливими (Литаврін Г.Г. Христианство на Руси в правление княгини Ольги / / Geselschaft und Kultur Ruslands im friihen Mittelalter. — Halle. — 1981. — S.134 — 143.).
141
Про присутність Ольги разом з імператором Костянтином VII у ложі іподрому свідчить одна з фресок башти Софійського собору в Києві (Высоцкий С.А. Живопись башен Софийского собора в Киеве / / Новое в археологии Киева. — К., 1972. — С.246 та ін.).
142
ПВЛ. — Ч.1. — С.45.
143
Литаврин Г.Г. Путешествие русской княгини Ольги в Константинополь: Проблема источников / / ВВ. — М., 1981. — Т.42. — С.38.
144
ПВЛ. — Ч.1. — С.46.
145
Рыбаков Б.А. Киевская Русь и Русские княжества XII — XIII вв. — С. 369.
146
ПВЛ. — Ч. 1. — С.49.
147
Татищев В.Н. История Российская. — С.46.
148
ПВЛ. — Ч. 1. — С.46.
149
Там же. — С. 47.
150
ПВЛ. — Ч. 1. — С. 47.
151
Там же. — С. 48.
152
Там же. — С. 51.
153
Там же. — С.48.
154
Там же. — С.46.
155
Там же. — С.50.
156
Там же. — С.83.
157
ПСРЛ. — Т.2 (Ипатьевская летопись). — М., 1962. — Столб.210 — 211.
158
Там же. — Столб.217.
159
Кучера М.П. Змиевы валы Среднего Поднепровья. — К., 1987.
160
В усталеній історіографічній традиції Святополк вважається сином Володимира, хоча насправді батьком його був Ярополк. Ось що пише з цього приводу літопис: “Володимиръ же залеже жену братню грекиню, и бѣ непраздна, от нея же родися Святополкъ” (ПВЛ. — Ч. 1. — С. 56).
161
ПВЛ. — Ч. 1. — С. 89.
162
Там же. — С.101.
163
Насонов А.Н. “Русская земля" и образование территории Древнерусского государства. — С. 151.
164
ПСРЛ. — Спб., 1851. — Т.5. — Столб. 134.
165
ПВЛ. — Ч. 1. — С.100.
166
Там же.
167
Высоцкий С.А. Древнерусские надписи Софии Киевской XI — XIV вв. — К., 1966. — С.39.
168
Згодом його віддали до Реймського собору, у зв’язку з чим воно дістало назву Реймського. У даний час зберігається в Національній бібліотеці у Реймсі.
169
История Византии. — М., 1971. — Т.1. — С.124.
170
Там же.
171
Акты русского на св. Афоне монастыря. — К., 1873. — С. 18.
172
История Византии. — М., 1967. — Т.2. — С.350, 351.
173
Карамзин Н.М. История государства Российского. — Т.2. — С.45; Платонов С.Ф. Лекции по русской истории. — Спб., 1911. — С.75 — 77; Юшков С.В. Общественно-политический строй и право Киевского государства. — С.140.
174
ПСРЛ. — Т.2. — Столб. 150.
175
Греков Б.Д. Киевская Русь. — С.490.
176
ПВЛ. — Ч. 1. — С.112.
177
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Київська Русь», після закриття браузера.