Ая Кучер - Зрада. Ціна пробачення, Ая Кучер

Біжить швидше, ніж хтось встигає її перехопити. Ховається за поворотом, тільки білий хвіст миготить наостанок. Потрібно наздогнати, але здогадуюся, що Тася вже далеко-далеко.

- Чому не сказав? - дивлюся на Шварца. - Ти ж знав, що вона тут.

- А ти щойно сказав, що готовий дати їй час. Дім, мені не потрібні скандали на роботі. Тая працює, ти сам цього хотів.

Не хотів. Але я радий, що в дівчини з'явилося улюблене заняття. Щось, у чому вона може розвиватися і почуватися щасливою. Потрібно було самому про це подумати заздалегідь, запропонувати повернутися до мене в офіс. Тоді б і проблем ніяких не було, і Іра не змогла влізти в наші стосунки.

Але спочатку я просив Мирона про послугу з подвійним підтекстом. Думав сплавити туди Іру, надавши на певний час хороші умови, щоб не залишалася в моєму офісі. Як крайній варіант, якщо сама Тася не захоче працювати зі Шварцом.

У критичні моменти я гублюся, намагаюся захопити якомога більше одразу. Вирішити все, розібратися, підстрахуватися. А в підсумку нічого не виходить.

- Тась? - помічаю, як дівчина швидко повертається. Притискає до себе паку, дивиться під ноги. Така маленька, втомлена. Через мене. - Щось сталося?

- Я... Дім, я хотіла запитати, ти сьогодні вільний?

- Звісно, Тась. Я звільню весь день, якщо тобі щось потрібно.

Начхати на те, що в мене зустрічі та справи. Я тону в проблемах із клієнтами та постачальниками, з тими позовами про ще свої проблеми, які подавалися, коли я був у лікарні. Але зараз готовий усе послати під три чорти, якщо отримаю шанс із Тасею.

- Тоді... - шумно вдихає, підіймає на мене погляд. - Я б хотіла з тобою поговорити. Про все, що сталося.