Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

- Тебе це не стосується, – Данте пішла далі.

- Стосується. Адже це позначається на твоїй поведінці та здоровому мисленні. Відповідно, і на нашій роботі. Я не знаю, що між вами знову відбувається і чому ти така нервова останнім часом, але не забувай, через що ви з ним пройшли, щоб бути разом. Припиняй поводитися, як останнє стерво, налагоджуй свої стосунки і зупиняй Апокаліпсис.

- А що, коли я не хочу? – парирувала Данте. - Плювала я на кінець світу, на Орден, на Кема. Що, якщо я хочу звичайного життя? Без демонів, ангелів, надприродних істот. Що, якщо я хочу милий дім та білий паркан, роботу з дев’яти до шести, відпочивати у вихідні, народжувати дітей та померти від старості в оточенні дітей, онуків та правнуків? І якщо ти зараз скажеш мені, що вибір за мною, то відповім: йди ти. Ти навіть не уявляєш, який я маю вибір і що я можу зробити з ним. На одній чаші терезів нормальне життя, але без чоловіка, якого кохаю більше за життя, на іншій – він, але на додачу цей надприродний балаган. Так що не вказуй мені, що робити і провалюй, - Данте пішла геть у свою кімнату. Увійшовши, вона голосно грюкнула дверима і закричала. Потім сіла на підлогу і розплакалася.

Випустивши пару, Данте почала продумувати план, як зупинити Гекату. З Кемом вона не бачилася більше доби. Лише коли все було готове до чергової вирішальної битви, вона покликала його. Дівчина кілька разів вимовила його ім'я у своїй порожній кімнаті.

- Чого тобі? - Кем прийшов на її поклик.

- Хочу поговорити.

- А я хочу слухати цю розмову? У нас є справи.

- Хочеш. Я маю тобі дещо розповісти, - Данте дістала стару книжку, - і показати. Тут, - сказала вона, - написано, як зняти моє прокляття.

- Що? - здивувався Кем. – Звідки вона у тебе?

- Подарунок від Джеймса. Прощальний.

- Джеймса? Він два роки покинув Орден. Ти два роки мовчала?

- Я можу пояснити. Або спробувати пояснити. Я не впевнена, що хочу застосувати закляття з цієї книги та знову стати простою дівчиною. Я боюся, - тихо мовила вона.

- Боїшся? Чого? Ти завжди мріяла зняти прокляття. Ти неодноразово про це говорила. Що змінилося?

- Ти повернувся у моє життя. Коли я вийшла заміж за Вільяма, я мріяла прожити з ним щасливе життя. І померти від старості одного дня. Та не судилося. Після його смерті все перевернулось з ніг на голову. У цьому хаосі ти став тим, з ким я хотіла б прожити те щасливе життя, яке намалювала у своїй голові з Вільямом. Але не можу цього зробити. Ти ж не людина. Ти янгол. Зніми я прокляття, я помру від старості. Сподіваюся. Ти ж завжди будеш жити.

- Денні, люба, - він підійшов ближче до дівчини, - я не раз казав, що готовий віддати свої крила заради тебе. Я ладен стати смертним.

- Так, я знаю. Але я не маю права просити тебе про таке. Тоді ти перестанеш бути тим, ким є. Якщо я зніму прокляття, а ти станеш смертним… Якщо ми залишимося в Ордені, то буде більше шансів, що тебе можуть вбити.

- Ми тут не залишимося. Це місце принесло тобі лише нещастя та сльози. Тут не треба розпочинати нове життя. До того ж, я обіцяв, що більше не кину тебе. Я своє слово тримаю, - Кем обійняв мисливицю.

- Вибач, що поводилася огидно останнім часом. Я не мала грубіянити тобі чи іншим. Я просто втомилася, – тихо мовила Данте.

- Усім потрібна перерва, - Кем усміхнувся і поцілував дівчину. – Все у нас буде гаразд. Незалежно від того, що ти вирішиш робити зі своїм прокляттям.

- Ти маєш рацію. А поки що треба прикінчити Гекату.

- Останнє полювання? - запитав Кем перед виходом.

- Останнє полювання, - відповіла Данте.

- Чекаю на тебе внизу, - ангел пішов. Данте оглянула свою кімнату, посміхнулася зі своїх думок, сховала книгу і вийшла.