Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

Міллер штовхнув його у спину.

— Ти заходь першим.

— Зачекай, — зупинив його Голден. — Мені здається, не дуже

розумно так туди вриватися.

Три речі сталися одночасно. Охоронець ступив кілька кроків

і впав на підлогу. Міллер гучно чхнув і захитався, наче п’яний.

А термінали Міллера і Голдена тривожно задзижчали.

Відсахнувшись, Міллер крикнув:

— Двері!..

Голден тицьнув на кнопку, і двері ковзнули на місце.

— Газ, — Міллер закашлявся. — Там газ.

Поки відставний коп відкашлювався, прихилившись до стіни, Голден дістав термінал, аби вимкнути сигнал тривоги. Але

попередження на екрані сповіщало не про забруднення повітря.

Там був старовинний символ із трьох клинців, спрямованих

вістрями до центру. Радіація. На його очах символ, що мав бути

білим, перефарбувався у кислотно-помаранчевий, а згодом

у багряний.

Міллер також безвиразно дивився на свій термінал.

— Ми отримали дозу, — сказав Голден.

— Ніколи раніше не бачив цього сповіщення, — зізнався

Міллер хрипким після нападу кашлю голосом. — А що означає

червоний колір?

— Він означає, що має минути шість годин, перш ніж у нас

почнеться кровотеча із задниць. Мусимо повернутися на

корабель. Там є медстанція.

— Що за... що за пиздець тут коїться? — похитав головою

Міллер.

Голден схопив його за плече і повів далі тунелем, до естакади.

Шкіра пашіла і свербіла. Він не знав — через опромінення чи

через психосоматику. З такою дозою можна тільки порадіти, що

запас його сперми зберігається в Монтані й на Європі.

Від цієї думки у нього засвербіли яйця.

— Отже, вони кидають у станцію атомну бомбу, — роздумував

він уголос. — Чорт забирай, їм не обов’язково кидати, достатньо

просто сказати про це. Зводять усе населення на нижні рівні

й кидають у бункери, радіоактивні зсередини. Присипляють їх

газом.

— Є простіші способи убивати людей, — засапаним од бігу

голосом озвався Міллер.

— Отже, вони не просто вбити хочуть... Зараза з Феби, так? Від

якої вмерла та дівчина. Вона... вона харчувалася радіацією.

— Інкубатори, — кивнув Міллер, погоджуючись.

Вони дісталися до естакади на нижчий рівень, але нею саме

піднімалася група цивільних під охороною двох фальшивих

копів. Голден потягнув Міллера вбік, і вони причаїлися під

зачиненим кіоском із локшиною.

— Отже, їх заразили, так? — шепотів Голден, чекаючи, поки

група пройде повз. — Може, ввели фальшиві ліки від променевої

хвороби з тією заразою. Може, просто намастили підлогу тим

бурим слизом. І тоді, що б там не було в тій дівчині, Джулі...

Він затнувся, побачивши, як Міллер вийшов із укриття

і попрямував просто до групи, яка виходила з естакади.

— Полісмене? — звернувся він до одного з фальшивих копів.

Обидва зупинилися, й один із них почав:

— Ти мусиш бути...

Міллер вистрелив йому в горло, просто під забороло шолома.

А тоді плавно змістився убік і прострелив другому внутрішній

бік стегна, трохи нижче паху. Охоронець завалився на спину, волаючи від болю; Міллер ступив крок уперед і знову вистрелив, цього разу в шию.

Кілька цивільних зайшлися криком. Міллер навів на них

пістолет, і вони затихли.

— Спускайтеся на рівень чи два і знайдіть, де заховатися. Не

слухайтеся цих людей, навіть попри те, що вони в поліційній

формі. Їхнє завдання — не вам допомагати. Геть звідси!

Цивільні на мить завагалися, а тоді побігли. Міллер дістав

із кишені три набої і заходився замінювати ними витрачені

з обойми. Голден хотів щось сказати, але Міллер його

випередив:

— Якщо можеш, цілься в горло. У більшості там щілина між

нагрудником і заборолом. Якщо шию прикрито, цілься

у внутрішній бік стегна. Там броня завжди тонка, щоб можна

було рухатися. Нейтралізуєш одним пострілом.

Голден кивнув так, неначе зрозумів сказане.

— Гаразд, — мовив. — А, може, повернемося на корабель, перш

ніж упадемо тут від кровотечі? І постараємося більше нікого не

застрелити, якщо вийде.

Його голос звучав спокійніше, ніж він почувався.

Міллер заклацнув обойму в пістолет і пересмикнув замок

патрон ника.