Хосе Доносо - Розпутний птах ночі, Хосе Доносо

я, звичайної старої, що прагне спокою, щоб провести свої останні дні в молитвах, розважаючи й допомагаючи мешканкам будинку, наскільки це можливо, принижуючись, щоб спокутувати власні гріхи, і що трапляється натомість, тепер я пригадую інші речі, які той голий чоловік робив зі мною в ліжку, так, він був повністю голий, не думайте, що в темряві я не бачила, як він утікав із моєї кімнати, не думайте, що я не відчувала його стегон поміж моїх, його… мене дрижаки хапають від однієї думки про нього, знову повернутися до рабства, із якого я, як гадала, звільнилася назавжди, той чоловік хотів зґвалтувати мене так, як ґвалтували мене щоночі впродовж мого життя, адже ніколи не було в цьому ні ніжності, ні пристрасті, ні кохання, матінко Беніто, лише зґвалтування, щоразу, від першої подружньої ночі, завжди нахрапом, проти волі, якась чужа істота залізала до мене під ковдру й примушувала переживати відчуття, відмінні від тих, які я хотіла переживати…

— Місіа Інес…

— Що?

— Не діліться моментами зі свого особистого життя, про що потім жалкуватимете…

— Я не маю особистого життя. Моє особисте життя було життям іншої людини.

— Гадаю, найкраще буде зателефонувати донові Херонімо, щоб він по вас приїхав.

— Так… Ні. Він у Ринконаді.

— Що ж тоді робити?

— Не знаю… Я йду…

— Як? Куди?

— Зателефонуйте Ракель.

— Гаразд, тоді я так і зроблю…

— Ні, не залишайте мене саму, благаю.

— Якщо хочете, я покличу одну з мешканок.

— Ні, прошу…

— Тоді Німенького…

— Гаразд, хай буде Німенький, покваптеся, я швиденько спакую валізу, а Німенький проведе мене до дверей, де я чекатиму на Ракель…

Ви притьмом вибігаєте в коридор, матінко Беніто, все серйозно, Інес збожеволіла, не може бути, цього не мало статися, вони не можуть обтяжувати мене ще й цими обов’язками. І звісно, ви дзвоните місіа Ракель, бідолашна Інес завжди мала ці манії, звісно, справжнє божевілля, вона каже: якщо до неї наблизиться дон Херонімо, вона викинеться з вікна, я зателефоную лікареві, щоб він негайно виїхав, матінко Беніто, треба відвезти її до санаторію, кажуть, вона була в санаторії у Швейцарії, так, вона була у Швейцарії, але вона лікувала не нерви, хоча тепер, після того що ви мені розповіли про сьогоднішній випадок, гадаю, що вона таки лежала в божевільні, а Херонімо не хотів про це нікому розповідати, ви ж знаєте, який він гордий, але я не здатна збагнути, як така жінка, як Інес, могла мати такі бридкі фантазії, матінко, я трохи затримаюся, гадаю, що швидка допомога приїде раніше, й лікарі зі швидкої допомоги, одягнені в біле, таки приїхали раніше, а Інес зі своїм несесером чекала заплакана біля дверей, і коли вона побачила їх, то почала втікати й верещати, але зрештою ми з лікарями й санітарами впіймали її, вони хотіли дати їй пігулку, але вона її виплюнула, марно намагатися зробити їй укол, бо вона може поламати голку, тож я допоміг лікарям і санітарам одягти гамівну сорочку на Пету Понсе, яка махала ногами, плювалася й кусалася, запевняючи, що вона не божевільна, що божевільні старі, що живуть у цьому будинку, що я бридка наволоч, яка залізла до неї в ліжко, й ми зав’язували на ній гамівну сорочку, вона кричала, щоб ми пішли подивитися на каплицю, якщо ми їй не віримо; які нісенітниці верзе ця нещасна жінка, — казав лікар, — бідолашна сеньйора, — зітхали санітари, я співчутливо кивав головою, матінка Беніта молилася зі сльозами на очах, а ми зав’язували гамівну сорочку, поки вона хвицалася, плювалася й кусалася; бідолашна сеньйора, бідолашна Пета Понсе, ув’язнена разом з Інес у її тілі, ти завершиш свої мирські поневіряння за ґратами божевільні, далеко від мене, далеко від того, що ти хотіла від мене отримати, під наглядом кремезних санітарів, цілковито зодягнених у біле, які тебе впокорять; коли ти дістанешся лікарні, то вже заволодієш тілом Інес абсолютно, а коли ти лежатимеш у палаті, одна з вас візьме гору над іншою, а може й ні, може, часом ти будеш Петою, а часом — Інес, або ж ви обидві житимете у злагоді в одному тілі, й диво доктора Асули справдиться, Пета буде подоланою, Пету зачинять у божевільні, адже ніхто не повірить у ті жахливі історії, які ти одержимо розповідатимеш, про те видіння голого чоловіка, який проникнув у твоє ліжко, і яким був я — я і моя сила, якою я не забажав із тобою ділитися, Пето, я відмовив тобі в ній і цим помстився і тобі, й Інес, яка відмовила мені у своїх вустах, так ніби я був занадто брудним для неї, тебе ж, Пето, ув’язнять у масці з плоті Інес, щоб ти більше не шукала моєї плоті, вас обидвох заберуть в одному тілі, я більше не боятимуся Пети і не жадатиму Інес, бо ви будете замкнені в божевільні, а я заховаю свою силу в коробку під ліжком, адже саме там ми, старі, зберігаємо наші речі.

їм таки вдалося зробити їй укол. Вона почала заспокоюватися. Її поклали на ноші: матінко, не відпускайте мене саму, поїдьте зі мною, будь ласка, мені страшно — ти благала, аж доки не заснула, а ви, матінко, виконуючи свою милосердну місію, піднялися разом із нею в білу карету швидкої допомоги, яка відвозить усіх до божевільні; коли ти прокинешся, то лежатимеш у білій кімнаті, де буде лише одне вікно, яке виявиться зовсім не вікном, а лише великою фотографією, хоча ти думатимеш, що то справжнє вікно, адже нам, божевільним, все ж роблять цю честь: вішають на стіну фотографію, щоб ми думали, що зовнішній світ — не вигадка. Ти вже ніколи звідти не вийдеш. Ніхто не повірить, що я, чи якийсь інший чоловік, був із тобою в ліжку, жоден чоловік не заліз би до ліжка такої старої, як ти, Пето, навіть я, хоча я наймерзенніший з них усіх; сміття, сміття, у цьому домі саме лише сміття, — каже отець Асокар, але мені довелося наважитися на зґвалтування, щоб позбутися тебе. Грець із Інес. Її вигадав я, щоб торкнутися краси, але в глибині цієї краси молодої Інес мешкала ти, весь час, цілими століттями, жива, ніби вогнище, мінлива, ніби вода, ти чекала на ту мить, коли я повірю в те, що тримаю у своїх руках красу, щоб ти її мені підмінила, як той касик, який підмінив дівчинку-відьму тобою, щоб ти замість неї понесла покарання, тож із глибини віків ти весь час намагалася вчинити протилежну підміну. Проте я