Віктор Гюго - Трудівники моря

западини скелі, ніби язик із пащі. Цей огидний язик лизнув оголений тулуб Жільята і, раптом витягнувшись і ставиш неймовірно тонким і довгим, прилип йому до шкіри, обвив усе тіло.

В ту ж секунду нечуваний, ні з чим не зрівнянний біль звів напружені Жільятові м'язи. Він відчув, як у його шкіру вдавлюються якісь гидючі круглі горбики. Йому здавалося, що незліченні роти, вгризшись у його тіло, намагаються випити з нього кров.

Із скелі виринув, звиваючись гадюкою, третій пасок, помацав Жільята і, стьобнувши його по боках, застиг.

Смертельний жах, досягнувши крайньої межі, робить людину німою. Жільят ні разу не крикнув. Було досить ясно, і він міг побачити потворні стрічки, що приклеїлись до нього. Четверта тасьма, швидка, мов стріла, обернулась довкола нього і стягла йому живіт.

Ні відірвати, ні обрізати липкі батоги, які міцно прилипли в багатьох точках до тіла, було неможливо. Кожна з точок стала осередком страхітливого, неймовірного болю. Таке може відчувати людина, яку водночас пожирає величезна кількість маленьких ротів.

З нори виліз п'ятий ремінь. Він ліг на попередні і здушив Жільятові діафрагму. Ці лещата збільшували його страждання; Жільят ледве дихав.

Загострені на кінцях ремені розширювались біля основи, як клинок шпаги біля руків'я. Всі п'ятеро батогів сходилися до єдиного центру. Вони рухались і повзли по Жільяту. Він відчував, як переміщувалися, вдавлюючись у тіло, невидимі горбики, схожі на роти.

Раптом із западини показалась велика кругла і плоска грудка слизу. Це був центр.

П'ять ременів були з'єднані з ним, як спиці колеса маточиною, на другому боці цього огидного диска можна було розрізнити ще три щупальці, які лишалися в заглибленні скелі. З грудки слизу дивилася пара очей.

Ці очі бачили Жільята.

Жільят зрозумів, що перед ним спрут.

II. Потвора

Щоб повірити в існування спрута, треба його побачити. Порівняння спрута з гідрами античних міфів викликає посмішку.

Іноді мимоволі починаєш думати, що невловиме, яке літає в наших сонних мареннях, стикається в сфері можливого з магнітами, котрі притягують його, і тоді воно набуває обрисів, — ось ці згустки сну і стають живими істотами.

Невідомому дано творити дива, і воно користується з цього, щоб створити потвору. Орфей, Гомер і Гесіод могли створити тільки Химеру; бог створив спрута. Якщо богу буде завгодно, він навіть потворне доведе до досконалості. Химера — у грецькій міфології вогнедишна потвора.

Питання про причину такого прагнення наводить жах на релігійного мислителя. Якщо допустити, що ідеали можуть бути у всіх галузях, і якщо є мета створити ідеал жахливого, то спрут — зразкове творіння.

Кит — велетень, спрут — малий; у гіпопотама панцир — спрут голий; кобра свище — спрут німий; у носорога є ріг — у спрута рогу нема; у скорпіона жало — у спрута жала нема; у тарантула щелепи, у спрута щелеп нема; у ревуна чіпкий хвіст, у спрута хвоста нема; в акули гострі плавники, у спрута плавників нема; у вампіра кігтисті крила, у спрута крил нема; в їжака колючки, у спрута колючок нема; у меч-риби меч, у спрута меча нема; у ската електричний розряд, у спрута електричного розряду нема; у жаби отруйна слина, у спрута отруйної слини нема; у гадюки отрута, у спрута отрути нема; у лева кігті, у спрута кігтів нема; у ягнятника-бородача дзьоб, у спрута дзьоба нема; у крокодила зубата пащека, у спрута зубів нема. У спрута нема ні м'язів, ні грізного рику, ні панцира, ні рогу, ні жала, ні клешнів, ні чіпкого або ж замашного хвоста, ні гострих плавників, ні кігтистих крил, ні колючок, ні мечоподібного носа, ні електричного струму, ні отруйної слини, ні отрути, ні кігтистих лап, ні дзьоба, ні зубів. Спрут озброєний найстрашніше від усіх тварин на світі. Що ж таке спрут? Кровососна банка.

У рифах, серед океану, там, де його води то ховають, то виставляють напоказ свої скарби, в западинах ніким не відвідуваних скель, у незнаних печерах, повних найрізноманітнішої рослинності, ракоподібних тварин і скойок, під глибинними порталами моря плавцеві, якого привабила б краса цих місць і який наважився б туди заглянути, загрожує неочікувана зустріч. Якщо це трапиться з вами, облиште свою цікавість, тікайте геть. Туди входиш захоплено, а виходиш пройнятий жахом. Ось із чим ви можете зустрітися в скелях відкритого моря.

Сіруватий предмет коливається у воді, він з руку завтовшки і з півліктя завдовжки, чи то ганчірка, чи то закрита парасолька без ручки. Цей лахман потроху наближається до вас. Але ось він розвернувся, вісім променів раптом розійшлись довкола двоокого диска; ці промені живуть; звиваючись, вони виблискують: це щось на зразок колеса на чотири чи п'ять футів у діаметрі. Страхітлива зірка! Вона кидається на вас. Спрут гарпунить людину.

Ця тварюка прилипає до здобичі, обплутує і зв'язує її довгими ременями. Зісподу вона жовтуватого кольору, а зверху — землистого; нічим не описати цього незбагненного відтінку. Це створіння, хоч живе у воді, наче зроблене з попелу. За формою воно — павук, а за кольором хамелеон. Від злості воно синіє. І все воно м'яке; це страшно.

Його петлі душать, дотик паралізує.

Воно схоже на скорбута чи на гангрену. Воно — хвороба, що набула форми потвори. Спрута не відірвати. Він вільно пристає до здобичі. Яким чином? За допомогою пустоти. Вісім щупальців, широких біля основи, поступово тоншають, закінчуючись голками. Під кожним ідуть паралельно два ряди відростків, що поступово зменшуються. Біля голови ці відростки великі, а на кінцях малі. Кожен ряд складається з двадцяти п'яти відростків; на щупальці їх