Лія Серебро, Олена Арматіна - Його інвестиція. Міняю інвестора. Частина 2., Лія Серебро, Олена Арматіна

60

Задзвонив мобільний і Емір різко вийшов із розлюченим обличчям. Двері за ним грюкнули з такою силою, що в мене мимоволі здригнулися плечі. У залі запала тиша. Його погляд, який досі здавався трохи грайливим, тепер став важчим і проникливішим. Я знала, що він зараз щось скаже, і була впевнена — це буде не просто звичайний жарт.

 

— Ну що ж, Настю, — його голос звучав майже недбало, але кожне слово відчувалося, ніби він проколював ними простір між нами. — Як воно — бути нареченою мого батька?

 

Я глибоко вдихнула, намагаючись залишитися спокійною.

 

— Це не твої проблеми, Саліме, — відповіла я, дивлячись йому прямо в очі.

 

Він усміхнувся, але ця усмішка була більше схожа на маску, за якою ховалися зовсім інші емоції.

 

— Ти так вважаєш? А я думаю, що дуже навіть мої.

 

Я відчула, як у мені підіймається хвиля тривоги. Його голос був тихим, майже м'яким, але тон змушував насторожитися.

 

— Мені здається, ти просто любиш все ускладнювати, — сказала я, зберігаючи холодний тон.

 

— Ні, я просто люблю все розуміти. І зараз мені цікаво: чому ти обрала саме його?

 

— Бо я його кохаю, — відповіла я, не відводячи погляду.

 

— Кохаєш? — він нахилив голову, уважно вдивляючись у мої очі. — А ти впевнена?

 

Його слова були як удар в найболючіше місце. Я знала, що він намагається мене вивести, але не могла дозволити собі піддатися.

 

— Саліме, якщо ти думаєш, що можеш зараз змусити мене сумніватися, то дарма витрачаєш час.

 

— Можливо, — він знизав плечима, його усмішка тепер стала відкрито провокаційною. — Але, знаєш, я дивлюся на тебе і бачу, що ти не так впевнена, як хочеш здаватися.

 

Я вже готова була щось відповісти, коли він раптом підійшов ближче. Його голос став нижчим і тихішим, майже пошепки.

 

— Просто знай, якщо ти передумаєш, я завжди буду поруч. Завжди.

 

Мені захотілося відповісти щось різке, поставити його на місце, але я зрозуміла, що це лише підігріє його провокацію. Замість цього я зберігала мовчання, намагаючись взяти себе в руки.

 

 

Замість веселощів і жартів, які він тільки що демонстрував, у його очах з'явилася якась дивна, майже прониклива серйозність.

 

— Ну, як тобі перспектива стати моєю мачухою? — озвався він, голосом, який одночасно звучав і як насмішка і як підробна турбота про мої почуття.

 

— Саліме, — я видихнула, дивлячись прямо йому в очі, — ти міг би не ускладнювати? Я правда не хочу, щоб через це весілля ви з батьком посварилися ще більше.

 

Він нахилив голову трохи набік і ледь усміхнувся.

 

— А я й не ускладнюю, Настю. Просто хочу зрозуміти одну річ. Чому все ж  ти вибрала його?

 

 Знову за своє! Я розгублено подивилася на нього. Важко було одразу знайти відповідь, яка б не прозвучала як виправдання чи надто шаблонно.

 

— Бо я його кохаю, Саліме. Це чесно! Щиро і більше не питай мене за це! Досить! Змирися! Поводь себе належним чином! Не чепляйся за минуле, яке не повернути…— нарешті відповіла я, тримаючи його погляд.

 

Він зробив крок ближче, і я відчула, як у мені піднімається тривога.

Серце видало два сильних відчутних удара.

— Ти справді так думаєш? Чи, можливо, ти просто переконуєш себе в цьому?

 

Його слова прозвучали майже пошепки, але кожна з них ніби проникала всередину, змушуючи сумніватися. Я напружено вдихнула, намагаючись не піддаватися на провокацію.

 

— Це не твоя справа, Саліме. І мені здається, що тобі краще зосередитися на своєму житті, а не влаштовувати шоу на репетиції весілля, — мій голос був тихий, але впевнений.

 

— Ти права, — сказав він, роблячи вигляд, що погоджується. — Але знаєш, я завжди вважав, що твої очі вміють говорити правду краще за тебе. І зараз вони кажуть мені, що ти не впевнена.

 

— Я впевнена, — відрізала я, намагаючись завершити цю розмову. Але він раптом засміявся — коротко, майже нервово.

 

— Тоді нехай це буде моєю останньою помилкою. Батько тебе отримає.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍