Vladyslav Derda - Людина у човні, Vladyslav Derda

- Я хотів все чути десять років тому, але так нічого і не почув, жодних пояснень, усе просто чи не так? - обурився Матіас і нагадав їй минуле.

- Не просто, усе не просто, я тому і хочу докричатися до тебе, просто почуй мене! - благала Джанет.

- Не бажаю! - відрізав Матіас.

- Я люблю тебе! - зізналася вона йому.

- Ну звісно, що, яке ще таке люблю? - оторопів він.

- Так люблю, і завжди любила, увесь цей час! - вона ступила крок до нього.

- Джанет з тобою все гаразд, ти говориш щось нерозумне!

- Матіасе послухай, ти єдиний кого я любила, лише зараз я можу тобі кричати про це! - схвильованим голосов говоиила Джанет.

- Тоді чому ти тоді пішла, чому так вчинила? - запиьав він, намагаючись поєднати минуле і теперішнє.

- Я не могла бути з тобою, пробач мене, але я не могла! - відповіла вона ледь не плачучи.

- Чому? Бо я був просто хлопчиськом, який вірив у свою мрію? Ти і тоді казала, що любиш, але пішла без жодних бувай! 

- Справа не в тобі! Я хотіла бути з тобою, я хотіла бути для тебе тим ким є зараз для тебе Емілі та мені не дозволили! 

- Що? Хто? Що ти таке кажеш?

- Це правда, мене змусив покинути тебе Барнст! - зізналася Джанет.

- Знову Барнст! - Матіаса кинуло в грань лише від одного імені, не кажучи вже про страшні справи, які вчиняла та особа втручаючись у його життя. - От покидьок і навіть тут він втрутив свого носа! 

- Якесь нездорове почуття переповнювало його до мене, я сподобалася йому. Але я любила тебе і відмовила йому, і продовжувала відмовляти, та розповісти тобі нічого не могла. Проте він наполягав, а потім просто взяв мене силою, після чого я не змогла дивитися тобі в очі, не змогла так жити, не змогла розповісти! - на її очах виступили сльози.

- Як він лише посмів тебе торкнутися? - запалав він гнівом.

- А що йому не можна? Таким все можна! 

- Джанет чому ти цього не розповіла мені тоді?

- Як? Як зайти собі уявляєш? Привіт коханий мене зґвалтував твій майже хресний батько? Як я мала і могла тобі це розповісти?

- Так як було все, чи я б тебе не зрозумів? Чи я б тебе відкинув? Чи я мовчав би? Я б тоді з ним покінчив і не було би цього всього! - промовив Матіас.

- Він пообіцяв мені, що зробить з тебе мішок з кістками і згодує собакам, якщо я хоч погляну на тебе. Я просто боялася за твоє життя, я не хотіла, щоб з тобою щось сталося та ще й через мене. Просто занадто сильно любила тебе! - вона заплакала і накинулася на нього своїми обіймами.
Його руки пом'якшали і обійняли її, як колись.

- Боже, що тобі довелося пережити? Бідна Джанет! 

- Я інколи бажаю померти, я не хочу жити! - плакала вона в груди Матіаса.

- Як ця людина живе ще? - запитав він сам у себе.

- Це не людина! - додала заплаканим голосом Джанет.

- Не людина, не людина! - тихо повторив він за нею.

- Я знаю, що я не маю цього робити, але якщо ти поруч я не можу втриматися, я довго цього хотіла. Просто опинитися в твоїх обіймах, щоб ти прихистив мене, захистив, мені не вистачало тебе усі ці десять років! 

- Тепер мені усе зрозуміло! - гірко промовив Матіас.

- Я ходила на твої поєдинки коли це було модливим, дивилася, спостерігала, переживала і розділяла кожну твою перемогу радіючи, як юна фанатка рестлінгу! - ледь посміхнулася вона крізь сльози.

- Як би ти тільки тоді все мені розповіла! 

- Він би знищив нас обох, а так ми можемо житти, ну якщо це можна назвати життям! - зітхнула Джанет.

- Ти вибрала життя, хай і таке нелюдське через любов до мене, це ж як треба любити людину?

- Пробач мене, але розповівши тоді тобі усю правду ти б зі своїм почуттям справедливості вбив би себе пішовши проти нього, це заоаз ти дорослий і мудрий, а тоді був запальним молодиком!

- А так ти вбила своє життя. Пробач мене Джанет, тепер я не осуджую тебе, тепер я тебе розумію. Нарешті я все знаю, знадобилося довгих десять років, щоб дізнатися все особисто від тебе!

- Дякую Матіасе. Дякую, що почув мене, мені стало трішки легше! - вона пригорнулася до нього, як маленька дівчинка до свого батька.

- Що ж він з тобою робив? 

- Я навіть не хочу розповідати, він жахливий я бажаю, щоб він здох, як стара зла собака. Я зроблю все, що тільки можу, лише б ти виграв! 

- Противники Барнста згодні на мою кандидатуру? - запитав він.

- Звісно вони згодні! - посміхнулася вона.

- Це чудово! - задоволено поомовив Матіас.

- Що буде коли ти переможеш? - поглянула на нього Джанет.

- Я повернуся в місце де на мене чекаємоя сім'я! Моя дружина, мої діти і моя мама! 

- Мама? Ти знайшов маму? - здивувалася вона.

- І маму і батька і друзі яких ніколи немав. Тепер взагалі дізнався, що людина яку я коли сильно кохав, насправді не зрадила мене, а зберегла мені життя ціною власного нещастя!