Julia Shperova - Хімера, Julia Shperova

- Містере Бартон, сер. Я радий бачити вас живим і здоровим, - Лютом поклонився старому магу. - Не можу передати вам, як...

- Повно, Мартіне. Розшаркування ні до чого, як я розумію, хлопчик у небезпеці, - м'яко перебив горгула маг і вказав на вирвані листи у своїй руці.

- Ви знайшли мої щоденники?

- Ні, сер, це все, що нам випадково трапилося в архівах Ради. Лише кілька сторінок. Ви можете сказати, про що тут говориться?

Старий маг кивнув собі. Він провів вказівними пальцями по віках і погляд його посвітлішав, він швидко оглянув листи.

- Я віддав ці записи на зберігання Раді, наказавши стерегти їх, але моє послання залишилося непочутим. Коли Джеймс Брістоул приходив до мене…

- Ви бачили хлопця? - не зміг стримати подиву Лютом.

- Бачив, Вільям хотів, аби я подивився на нього. Втім, так нічого і не знайшов. Я гадав, що він ще не усвідомив своєї сили, але темряви в ньому було не більше ніж у мені.

Теренс Бартон продовжував свою розповідь.

- Я знав його тітку, Шарлотту Піреллі. Бідолашна дівчинка, коли її привели до мене, вона вже ледве володіла собою. Батьки не знали, що з нею відбувається і намагалися лікувати її за своїм розумінням. Що скінчилося дуже плачевно.

- Що трапилося?

- Під час чергового нападу, дівчисько семи років убило дитину, яка знаходилася поруч. Здається, то був її старший брат. Батьки швидко запакували її речі і віддали заривану малу Раді, побоюючись повторення того, що сталося. У них була ще одна дочка, новонароджена. І ризикувати нею вони не збиралися.

- Що ви зробили?

- Два роки ми билися за неї. Батьки вірили у успіх моїх досліджень, але нічого. І вони відступили. Склали свою магію і зреклися Шарлотти. А ще через шість років вона втекла з-під нагляду. І тут, - Теренс вказав на зашифровані листи, - зберігається все, що я дізнався про хімер за весь час знайомства з Шарлоттою.

- І ви ніколи не замислювалися над тим, щоб убити її?

Питання Мартіна не застало колишнього Голову зненацька. Маг уважно подивився на горгула, перш ніж відповісти.

- Мартіне, я ніколи не вірив у шлях вбивства, - Лютом відповів на цей випад легким кивком і Теренс Бартон заглибився у вивчення вирваних сторінок.

Хейз кивнув у бік дверей у коридор.

- Знайшов щось, Мартіне?

- Ні, в будинку лише батько хлопчика. Він у своїй кімнаті. Джеймса немає. Що в тебе?

Вільям просканував простір на сліди магії і невдоволено похитав головою.

- Джеймс наклав на вікна і двері закляття, що запечатує, але воно не спрацювало. Його забрав дуже досвідчений маг. Сам він не вийшов би з запечатаної ним самим  кімнати у випадку небезпеки. Закляття, як і раніше, на місці, а хлопчика немає. Наче він з власної волі вийшов з під дії закляття.

- Я чую її магічний слід. Це Коултон, - з огидою в голосі прошипів Мартін. Хейз кивнув, він теж відчув відлуння чужої магії, майже відразу ж, щойно почав перевіряти дім Брістоулів. Бартон продовжував переглядати сторінки зі свого старого щоденника.

- Чому вона більше не ховається?

- Не маю жодної гадки. Можливо, сили її на межі. Або той, хто її покривав, більше не на її боці.

Цієї миті поряд з Хейзом відкрився магічний портал і з нього вийшла Ліліт, а слідом за нею Френсіс, Елінор і Арлен. Горгули холодно привітали одне одного.

- Де він? Ви його знайшли? - Елінор відразу зажадала у Хейза відповідей.

Маг мовчки продовжив сканувати простір, а Мартін лише похитав головою.

- Джеймс у мисливців, як ми вважаємо. Його забрала Мілісента Коултон - її сліди тут усюди. Гадки не маю, чому вона стала такою недбалою…

- Її ж убили за наказом Ради, хіба ні? - втрутився Френк.

- Я знайшов її свіжий маячок сьогодні, а її сліди можна знайти в цьому будинку. Антуан та Янна збрехали Раді, щоб ми припинили її шукати. Виходить, серед нас ще є зрадники. Їх може бути більше, ніж ми припускаємо.

Лютом переконався, що всі присутні уважно слухають його та продовжив.

- Я можу довіряти вам, але розумію, що сподіватися на більшу підтримку ми не можемо. Нині важливо зберігати все у секреті. - Лютом звернув увагу тих, хто прийшов на ще одну людину в кімнаті.

- Теренс Бартон, - представив він старого мага. Той підвівся зі свого місця і привітав усіх.

- Чорт. Чорт. Чорт. - ледве чутно вилаявся здивований Френк.

- Містере Бартон, рада вас бачити, - усмішка Ліліт засяяла яскравіше.

Елінор не вірила своїм очам.

- Це справді ви, сер. Ви тут, щоб допомогти нам?

Маг підтвердив свій намір.

- Я раніше мав справу з хімерами. Гадаю, я можу стати вам у нагоді. - Маг показав новоприбулим знайдені аркуші зі своїх щоденників.

- Я зміг прочитати ці записи, пам'ятаю їх. Тут йдеться про виняткову силу емоцій. Хімери дуже чутливі до проявів сильних емоцій. І якщо їм не вдається впоратися з власними почуттями або, того гірше, доводиться приховувати їх, все може, скажімо так, вийти з-під контролю. І тоді справжня хімера опанує розум мага. Повна втрата контролю над собою, п'янка сила і спрага крові. І ось таких хімер і вбивали в давнину, боячись їхньої руйнівної сили. Раніше про почуття людей особливо не замислювалися, про їхній душевний стан.