Стіг Ларсон - Повітряний замок, що вибухнув

газети — ні.

Ти не винна в тому, в чому тебе звинувачують. Тебе переслідує маніяк.

Еріка Берґер раптом відчула шалене серцебиття і відповіла після довгих вагань:

Що тобі відомо?

Викрадене відео. Пограбування.

Так. Ти можеш допомогти?

Написавши це запитання, Еріка Берґер не повірила власним очам. Справжнісіньке божевілля. Лісбет Саландер лежить у Сальгренській лікарні, видужуючи після тяжких поранень, і в неї своїх проблем вище голови. Вона вже напевне остання людина, до якої Еріка могла звернутися у надії на якусь допомогу.

Не знаю. Дай мені спробувати.

Як?

Питаннячко. Ти гадаєш, мерзотник в «СМП»?

Я не можу цього довести.

Чому ти так думаєш?

Перш ніж відповісти, Еріка надовго задумалася.

Передчуття. Все почалося, коли я почала працювати в «СМП». Інші люди в «СМП» отримали огидні листи від «Отруйного пера», нібито від мого імені.

Від «Отруйного пера»?

Я так називаю мерзотника.

О'кей. Чому об'єктом уваги «Отруйного пера» стала саме ти?

Не знаю.

Що-небудь указує на особисту неприязнь?

Що ти маєш на увазі?

Скільки в «СМП» співробітників?

Трохи більше 230, включаючи видавництво.

Скількох ти знаєш особисто?

Важко сказати. З багатьма журналістами і співробітниками я за ці роки за різних обставин зустрічалася.

Ти з ким-небудь із них раніше сварилася?

Ні. Нічого конкретного.

Може, хтось тобі мститься?

Мститься? За що?

Помста — потужна рушійна сила.

Дивлячись на екран, Еріка намагалася зрозуміти, на що натякає Лісбет Саландер.

Ти ще тут?

Так. Чому ти запитуєш про помсту?

Я прочитала складений Русином список інцидентів, які ти пов'язуєш з «Отруйним пером».

Чому я не дивуюся?

О'кей. І що з цього?

На маніяка не схоже.

Що ти хочеш цим сказати?

Маніяк схибнутий на сексі. А тут, схоже, хтось прикидається маніяком. Трахати викруткою… просто пародія якась.

Он як?

Я мала справу із справжніми маніяками. Вони куди більш збочені, вульгарні і мерзенні. Вони виявляють кохання і ненависть одночасно. Тут щось не так.

Ти вважаєш, що це недостатньо вульгарно?

Так. Лист Еві Карлссон зовсім не з цієї опери. Хтось хоче звести порахунки.

Ясно. Я так на це не дивилася.

Це не маніяк. Хтось переслідує особисто тебе.

О'кей. Що ти пропонуєш?

Ти мені довіряєш?

Либонь так.

Мені потрібний доступ до мережі «СМП».

Почекай.

Зараз же. Мене скоро перевезуть, і я позбудуся Інтернету.

Еріка секунд десять повагалася. Видати доступ до мережі «СМП»… кому? Кінченій психопатці? Можливо, у вбивствах Лісбет і не винна, але вона безперечно відрізняється від нормальних людей.

Але що їй втрачати?

Як?

Я повинна вставити в твій комп'ютер програму.

У нас файрволи.

Ти маєш допомогти. Запусти Інтернет.

Уже запущений.

Explorer?

Так.

Я напишу адресу. Скопіюй і встав в Explorer.

Готово.

Перед тобою перелік програм. Клікни на «Асфіксія сервер» і скачай.

Еріка виконала інструкцію.

Готово.

Запусти «Асфіксію». Клікни на «Встановити» і вибери Explorer.

Всього три хвилини.

Готово.

О'кей. Тепер ти повинна перезавантажити комп'ютер. Ми ненадовго втратимо контакт.

О'кей.

Коли ми знову з'єднаємося, я переведу твій жорсткий диск на один сервер у Мережі.

О'кей.

Перезавантажуй. До зустрічі.

Поки комп’ютер перезавантажувався, Еріка Берґер захоплено дивилася на екран. Вона подумала, чи все гаразд у неї з головою. Потім знову пролунав сигнал ICQ.

Привіт, це знову я.

Привіт.

Буде швидше, якщо це зробиш ти. Запусти Інтернет і скопіюй адресу, яку я тобі пошлю.

О'кей.

Зараз у тебе з'явиться питання. Клікни на «Старт».

О'кей.

Зараз тебе попросять назвати жорсткий диск. Назви його SMP-2.

О'кей.

Можеш поки сходити по каву. Це забере трохи часу.

У суботу вранці Моніка Фігуерола прокинулася близько восьмої — приблизно на дві години пізніше звичайного. Вона сіла в ліжку і поглянула на Мікаеля Блумквіста. Той хропів. Well. Nobody is perfect.[53] Вона задумалася над тим, у що виллється цей зв’язок. Наскільки вона зрозуміла з його біографії, до надійних чоловіків, з якими можна планувати довготривалі стосунки, Мікаель не належав. З другого боку, вона не була певна, що сама прагне до стабільних стосунків, які приводять до обзаведення обстановкою і дітьми. З часів підліткового віку зробивши з десяток невдалих спроб, вона все більше схилялася до думки, що стабільні стосунки переоцінюються. Її найтривалішим зв’язком було дворічне спільне проживання з одним колегою в Упсалі.

Разом з тим вона була не з тих дівчат, хто захоплюється one night stands,[54] хоч і вважала секс чудовим терапевтичним засобом проти переважної більшості недуг. А з Мікаелем Блумквістом секс виходив цілком задовільний, навіть більше того. Він гарна людина, і стосунки з ним хотілося продовжувати.

Що це — літній роман? Закоханість? Може, вона закохалася?

Моніка пішла у ванну, сполоснула обличчя і почистила зуби, а потім, надягнувши шорти для бігу і вітровку, тихенько вийшла з квартири. Вона зробила розтяжки і сорокап’ятихвилинну пробіжку повз лікарню Роламбхов, навколо району Фредхелль і назад. Повернувшись додому о дев’ятій годині, вона побачила, що Блумквіст усе ще спить. Моніка нахилилася і стала кусати його за вухо, аж поки він ні в сих ні в тих розплющив очі.

— Доброго ранку, любий. Треба, щоб хтось потер мені спину.

Він поглянув на неї і щось пробурчав.

— Що ти сказав?

— Тобі не потрібно приймати душ. Ти і так наскрізь мокра.

— Я пробіглася. Тобі слід було б до мене долучитися.

— Підозрюю, що, якби я спробував підтримувати твій темп, тобі довелося б викликати службу порятунку. Зупинка серця на Північній набережній озера Меларен.

— Дурниці. Ну ж бо. Час прокидатися.

Він потер їй спину і намилив плечі. І стегна. І живіт. І груди. І через деякий час Моніка Фігуерола, цілком утративши інтерес до водних процедур, потягла Мікаеля назад у ліжко.

Каву вони пили в кафе на набережній, коли на годиннику була вже одинадцята.

— Ти можеш стати для мене поганою звичкою, — сказала Моніка Фігуерола. — Адже ми знайомі лише кілька днів.

— Мене до тебе дуже вабить. Гадаю, ти вже це помітила.

Вона кивнула.

— Цікаво, чому?

— Сорі. На це питання я відповісти не