Поліна Ташань - Заклиначка стихій, Поліна Ташань

— Співчуваю, — промовила Аліса, мимоволі згадуючи, як Генрі відірвав ту стеблину. — Треба бути справжньою паскудою, щоб вбити беззахисну квітку.

Директорка зітхнула, киваючи, тоді раптом встала з-за столу, підійшла до дверей і, двічі доторкнувшись до ручки, повернулася на своє крісло. Аліса гадки не мала, навіщо був той жест, але вона намагалася на ньому не зациклюватися.

— Що ж, тепер до справи, Анабель. Як ти ставишся до правління Вільгельма?

Оце так запитання. Дараган вміла застати зненацька, ще й як філігранно. Щоб вийти зі спантеличення, Аліса згадала слова Джона та відповіла:

— Нейтрально з ноткою ненависті. Хоч я і не експерт в політиці, як Генрі, але, думаю, мій батько був би кращим королем.

Місіс Дараган злегка всміхнулася.

— Правда був. Артур завжди був наділений правительськими якостями. Спокійний, розумний, виважений. Ми його називали «Юний король із мудрістю старого». Зовнішньо ти дуже схожа на батька, хоча характер у тебе ближче до Ізабель. Це вона була невтомною шукачкою пригод. До речі, ти знала, що вони познайомилися в Академії? — Ні, звісно, не знала. — Так-так, твоя мати тоді вчилася, а Артур, будучи ще герцогом, прийшов викладати на кілька тижнів. У результаті через Ізабель він залишився до кінця року, а потім, коли Рада герцогів обрала його королем, забрав її до себе в палац. Досі не розумію, що в ній так його зачепило, — стиха засміялася директорка та серйозніше продовжила: — Я вчора довго думала про твою ситуацію і насамперед хочу тебе запевнити, що ти можеш мені довіряти й покладатися на мене в будь-яких випадках. Твій батько був моїм колегою, коли я ще починала викладацький шлях, та хорошим другом, тому я відчуваю певний обов’язок перед ним захистити тебе. Аналогічно можу сказати про Джона Хілорі. Йому я довіряю навіть більше, ніж собі. Щодо решти викладачів, то більшості буде байдуже, що ти принцеса, однак дехто здатний заподіяти значної шкоди. Тому на даний момент зберігай і далі це в таємниці. Ніхто більше не має знати про твоє походження, навіть інші студенти. Також бажано більше не використовувати силу елементала. Ти й так вже встигла привернути чимало уваги.

— Зрозуміло, — погодилася Аліса, кивнувши.

Загалом, їй нічого було заперечувати.

— Ще варто сказати, що Вільгельм, мабуть, уже здогадується про те, що ти жива й перебуваєш в Академії. Нашим головним завданням має бути переконати його в протилежному. Інакше, боюся, Деміан спробує тебе вбити. Становище короля зараз і без цього не найкраще. Враховуючи нещодавні заяви твого брата, знахідка принцеси набагато підсилить підтримку народом Арона, а це, як ти розумієш, може привести до війни двох королівств.

— А як щодо моєї родини, вони про мене знають? — поцікавилася Аліса з надією, що Місіс Дараган може дати на це відповідь.

— На жаль, я не можу стверджувати. Думаю, вони на це сподіваються, але, якби Артур був певен, найімовірніше, він би вже давно почав діяти. Поки ми ніяких змін не спостерігаємо. Хоча все можливо.

— Ясно. — Директорка довгий час не відповідала, думаючи про щось, тому вона додала: — То на цьому все?

— Ще дещо, — промовила Дараган, відкриваючи шухляду. Звідти вона дістала на стіл чотири старі і дуже товсті книжки. — Зараз ти продовжуєш навчання на кафедрі водників, але й про інші стихії не слід забувати. Я ніколи раніше не мала змоги навчати елементала, думаю, як і всі попередні директори Академії. Однак проґавити таку можливість я не хочу. Поки що зосередимося на теорії. Це кілька хороших книжок, які я змогла знайти у власній бібліотеці. Так, на вигляд, не дуже, проте кращих зараз не друкують. Тут все, що потрібно для елементала: про контроль магії, особливості переходу між стихіями та їхнього одночасного застосування. Буде корисно почитати. Три книги з чотирьох написані верборською. Ти часом її не знаєш?

Верборська — мова титанів. Звісно ж, знає. Вона ж мала доступ до найкращого навчання в ліцеї.

— На жаль, ні.

Аліса досі не могла відвести погляд від стопки підручників. Згадавши, який дрібний текст у таких старих книгах, вона спохмурніла ще більше.

— Шкода, хоча це не рідкість серед молоді. Можеш запитати в Люсі або просто взяти словник у бібліотеці.

— Добре, дякую.

Аліса підняла книжки на руки. Вони були доволі важкими, як вона й очікувала. Як добре, що за дверима на неї чекав Нейт.

— Тоді на цьому все, — сказала директорка. — До наступної зустрічі. І не забувай, якщо виникнуть проблеми — одразу до мене або до Джона.

— Гаразд, Місіс Дараган, — відповіла вона й повернулася до дверей. — До побачення.