Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич

–  Безглуздо змагатися з богом! – із сумною усмішкою констатував Макс.

Незважаючи на останні події  і  на флірт з Каріною, якимось  краєм серця, він сподівався, що Тешеб відступить. Раніше  стародавні  боги не одружувалися з відьмами.

Гайя хотіла пояснити, що справа не в божественному походження Тешеба, а у взаємному коханні, але подумала, що це буде виглядати якось аж надто театрально.

– Ти можеш гостювати тут скільки захочеш. У Сан-Франциско багато цікавого.

– Ні, не зовсім зручно. Тим більше, якщо тут буде твій наречений. Переїду до готелю.

–   Ти досі обурений!  –  вигукнула   Гайя.

–  Не зовсім так. Я мав певний життєвий план, а тепер його доводиться міняти –  в цьому справа. Я не люблю  свої міняти життєві плани.

–   То ти мав рацію! – розсміялася Гайя.

– У чому?

– У тому, що ми зовсім не підходимо одне до одного. Від слів: певний життєвий план мене  нудить!

– Розумію. Реаліст і мрійниця не можуть стати парою.  Дейн мене попереджав, що ти мрійниця!

– Залишся хоч на кілька днів! – попросила Гайя.

– Навіщо?

–  Заради Карини. Їй потрібна компанія!

–  А якщо я запрошу її до Ріо, вона погодиться? – раптово запитав Макс.

– Коли?

– Після іспитів. Я не хочу скасовувати поїздку заповідними місцями Бразилії, але наодинці це не так цікаво.

– То спитай її сам!

–  А якщо вона відмовиться? – засумнівався Макс.

–  Бачиш, як вільно ми розмовляємо! – полегшено засміялася Гайя,  – А це означає, що ми – друзі.

–  Правильно! – Макс  широко посміхнувся у відповідь і простяг їй руку, яку Гайя з радістю  потиснула,  – Отже  – друзі!

На пропозицію відвідати Бразилію, де вона жодного разу не була, Карина відповіла негайною згодою.

– Може, мені вдасться спокусити його? – потихеньку запитала вона в Гайї незадовго до вечері.

– Сьогодні?

– Так! – її очі задерикувато блиснули,  – Якщо він тебе не цікавить…

–  Анітрохи!

– Тоді вирішено! Заманю його до себе в кімнату. Не одразу в ліжко, а просто для розмови… Хоча він чоловік, що треба. Рідкісний красень! А під час прогулянки поводився стримано… Я навіть засмутилася. Подумала, він досі тебе любить.

– Ні. Не любив і не любить.

–  Чудова новина!

Вона рвучко обняла Гайю, чмокнула прямо в губи і лукаво спитала:

–  А ти представиш нам свого нового нареченого?

– Якщо він сам побажає! –  Гайя непевно знизала плечима.

– Тоді я  ввечері під якимось приводом загляну до тебе, гаразд? Він же буде у тебе ввечері?

– Буде…

Карина, хмурячись, посмикала себе за мочку вуха.

– А як там у іншому світі? Розкажи!

– Як? Красиво, дивовижно! Кольори, запахи, звуки! Розповісти складно, це краще побачити на власні очі, а ще краще відчути! – відповіла Гайя.

Звісно, про те, що Тешеб виявився сином верховного шумерського бога і тієї, кого маги Землі називають Невідворотною Богинею, вона промовчала.

– Хотілося б і мені побувати там! – сумно зітхнула Карина.

Вдаватися до хитрощів не довелося.

Тешеб несподівано повернувся раніше, ніж обіцяв і, як ні в чому не бувало, увійшов до їдальні, рівно після того, як Паола принесла вечірній чай та печиво.

Гайя радісно підскочила йому назустріч. Їй робилося дуже затишно і втішно при думці, що він поруч, що всі можуть бачити, як він її цілує та обіймає.

Вона страшенно хотіла, щоб усі побачили їх разом – це було її кохання, її гордість з ароматом марнославства: розуміння того, що вона обрана, єдина.

Карина розглядала Тешеба на всі очі, не соромлячись. Верлена все ще косилася тишком-нишком, але вже не так перелякано, а Макс вдавав, що йому все одно  –  подумаєш, якийсь бог!