Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич

50.2

Веста знайшла Сіна в Ріведі. Той знемагав від нудьги. Веселощі  і  любовні забави вже порядком його втомили.

Грейс розважила ненадовго, але все, що вона вміла –  це виконувати беззаперечно будь-які, найхимерніші бажання, а  от поза спальнею поводилася дуже скуто.

Сін безсоромно поділився нею з Вілмором, той передав далі, звичайно, не без згоди самої дівчини, яка не цуралася сексу з двома або навіть із трьома партнерами за раз, а після скрупульозно підраховувала і сортувала дорогі, отримані за поступливість подарунки.

Сін вважав, що Грейс  вже досить заробила на безбідне життя,  і хотів відправити  дівчину додому, тому що вже втратив до неї всякий інтерес. 

Але  вона пестощами, умовляннями і сльозами вигадала собі ще три дні.

Син неохоче, але все ж таки погодився. Тепер Грейс ледь не ходила за ним по п'ятах, дивилася відданими очима і чіплялася з відвертими поцілунками.

Саме на третій останній день її перебування в Ріведі туди навідалася Веста.

Тешеб зовсім перестав із нею спілкуватися, тому  Веста жадала хоча б якихось новин.

–  Поняття не маю, коли відбудеться те весілля, –  сказав Сін.

Він  розвалився в кріслі з чаркою бренді, а напівгола Грейс мовчки сиділа біля його ніг. 

– Знаю, що у Ганзірі. Тешеб   мені поки що нічого не говорив про це.

–  І хто ж тепер стане Богом  Повного місяця? – з кам'яним обличчям спитала Веста.

– До наступного травневого свята багато часу. У мене є кілька кандидатів.

–  Але знайти підходящого  не так вже й просто. Потрібен відповідний темперамент, а він різний навіть у богів. Ти пам'ятаєш скількох претендентів місяць  відкинув, поки не відобразилася в очах Тешеба, поки чари не створилися?

– Пам'ятаю, пам'ятаю, – з невимовною нудьгою кивнув Сін і простяг Грейс порожню чарку. – Люба, збігай-но, налий мені ще.  Втім, знаєш що, неси відразу всю пляшку …

Грейс поспішно, бажаючи заслужити поблажливу посмішку Сіна, кинулася виконувати наказ.

–  То що ти хочеш від мене, Весто? Гайя під захистом Шассурум. Тешеб закоханий без пам'яті. Сподіваюся, у тебе вистачить розуму не плести марні інтриги.

–  Я не збираюся нікому заважати. До того ж, що я можу вдіяти?

– Повір, я тобі щиро співчуваю. Знаю, що таке важке кохання, – сказав Сін, приймаючи від Грейс повну чарку і пляшку з темного скла.

Дівчина знову опустилася до його ніг.

– Формально, Тешеб ще не відмовився від чарів, тому я досі залишаюся з ним.  Я п'ятсот років була поруч із ним! – сказала Веста і вперше в її рівному голосі майнула нотка невимовної гіркоти.

– Але з доброї волі. Ти могла жити своїм життям і з'являтися лише на обряді, як моя служниця, наприклад. Тому, якщо я піду, вона не сумуватиме, навіть не помітить, що одного Бога поміняли на іншого. А ти взялася опікувати Тешеба постійно… На що сподівалася?

– Добре! – Веста піднялася з м'якого табуретку на якому сиділа, випросталася на весь зріст. –  Вибач, що потривожила, думала –  ти знаєш більше, ніж я.

–  Стривай! – махнув рукою Сін. –  Забери з собою Грейс!

Дівчина, почувши своє ім'я, насторожилася і про всяк випадок міцніше обхопила руками його ногу.

– Навіщо вона мені?  

–  Ти якось сказала, що непогано б мати тямущу помічницю.  Підведись-но, дорогенька, не чіпляйся за мене! –  наказав Сін і ласкаво поплескав Грейс між лопаток.

Та повільно, кривлячи рота, піднялася.

–  Вона ж красуня! – продовжив Сін. –  Лагідна, поступлива, ненаситна. Її хорошим манерам навчити – діамант, тай   годі! І сама відволічешся. На мою думку, це краще, ніж заводити чергового коханця.

– Може ти і правий, –  Веста обмацала зблідлу Грейс довгим і жадібним поглядом.

– Ви хочете мене прогнати? – пробелькотіла та, падаючи навколішки перед Сином. 

Скільки він не переконував, а вона не переставала  називати его на ви.

–  Послухай, люба пташка. По-перше, твій термін вийшов…

– Але я сподівалася…

– Даремно... Знаю, ти не хочеш повертатися додому, до людей і вже зрозуміла, де і з ким перебуваєш.

– Так! Так! –  Грейс спершу замотала головою, мовляв:  ні,  до людей не хочу, потім не менш несамовито закивала: так,  вже зрозуміла, що і до чого!

–  Мені не потрібна постійна  коханка, – сказав Сін.

– Я люблю вас! – схлипнула Грейс, обіймаючи його ноги.

– Ми не розлучаємося назавжди, ось напасть яка!  Ми зможемо іноді  зустрічатися. Просто Веста подбає  про тебе краще, ніж я, зрозуміла? Ти  така солоденька дівчинка, і  мені було дуже добре з тобою, –  посміхнувся  Сін  і обережно потріпав її по голові,  –  Хіба ти не зізнавалася мені, що хочеш випробувати всі можливі насолоди?

– Хочу, але…

–  Так от, кожен чоловік любить по-різному і кожен може доставити тобі нову насолоду.  Подумай про це.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍