Ірина Айві - Оновлені почуття, Ірина Айві

-- Я нікуди з тобою не поїду, -- на підтвердження своїх слів мені захотілося добряче стукнути кулаком по стіні, але я стримала свій порив, розуміючи, що нічого хорошого з цього не вийде. 

-- Навіть якщо мені доведеться тебе притягнути до Києва на повідці, я зроблю це. Сьогодні ми вечеряємо з моїми батьками. Ти вдаватимеш, що по вуха в мене закохана й ми дуже щасливі разом. Ти ж майстриня з брехні. Навіть сестру близнючку змогла вигадати, -- не зупиняється Дан, продовжуючи верзти дурниці. 

-- Я не зможу цього зробити, -- заперечно хитаю головою. -- Як можна вдавати кохання до людини, яку ненавидиш всі серцем? Твої батьки одразу здогадаються, що це вистава. Яка з нас закохана пара? Сміх та сльози. 

-- Значить тобі доведеться постаратися, щоб вони ні про що не здогадалися. Будеш поводитися зі мною дуже мило та чемно. Ти проститутка, а таких вчити не треба, як поводитися з чоловіками. 

-- Але ...

-- Розмова закінчена! Я не люблю повторювати одне і теж по кілька разів, -- роздратовано гаркнув Дан, наблизившись до мене.

-- Ні! Так бути не може. Що це за беззаконня таке? Ти в якому світі живеш?

-- У своєму! А ти тепер у моєму, тому стули пельку й роби, що кажу. Якщо не хочеш ще більших проблем, то краще не дратуй мене. 

-- Дане,  ти не маєш права так поводитися зі мною. Це жорстоко та несправедливо. 

-- Мені начхати. Не старайся, все одно буде по-моєму.

-- Якщо ти так ненавидиш брехню, то чому збираєшся обманути своїх батьків? -- запитала я, чим викликала хоч якісь емоції на скам'янілому обличчі.

-- Тебе це не стосується. Зрозуміла? Твоя задача переконати моїх батьків, що ми готуємося до весілля. 

-- Дане, зупинися! Перестань верзти дурниці. Ти не віриш, що я кажу правду, але у мене справді є сестра, та я навіть уявити не можу де вона може бути зараз. Поліна імпульсивна дівчина, яка спочатку робить, а потім думає. У неї якісь проблеми з цим Захаром, саме тому я вчора допомагала їй. Потім з'явився ти, а Поліна зникла. Мій телефон теж. У квартирі були гості. Я не знаю напевне, але здогадуюся, що це сестра приходила. Саме вона забрала мої особисті речі, тільки я не можу зрозуміти навіщо вона це зробила. Можливо її змусили. Та, щоб дізнатися правду мені потрібно знайти її. Розумієш?

Я намагалася бути максимально щирою. Для мене це єдиний вихід. Іншого немає.

Дан сканував мене своїми темними очима. Мабуть, хотів на брехні впіймати. Цього разу не вийде, бо я говорю з ним наче на сповіді. 

-- Ти так сильно намагаєшся здаватися щирою, що боюся навіть я починаю тобі вірити. Нумо  домовлятися Полі ..  Піоно. Сьогодні ти робиш мені маленьку послугу й вдаєш, що закохана в мене по вуха, а я даю розпорядження ще раз просканувати твою сім'ю. Якщо вас справді двоє ти будеш моєю гарантією, але якщо ти збрехала мені, то начувайся. 

-- Я згодна! Піду приготую нам сніданок, а потім зберу необхідні речі.

-- В цьому немає потреби. Я бачив який у тебе смак, тому куплю все необхідне. Ти не можеш з'явитися перед моїми батьками у бордельній сукні та лакових черевиках. 

-- В цьому немає потреби. У моєму гардеробі знайдеться сукня для зустрічі з батьками нареченого, -- не поступалася я на слові. 

Хай Дан не думає, що може володарювати наді мною, а я просто кліпатиму переляканими очима. Залякати йому мене не вдасться, хоча куди вже далі якщо я й так тремчу від страху. 

Разом ми йдемо до кухні. Я ставлю на плиту чайник й беруся готувати бутерброди. Намагаюся принаймні виглядати спокійною, наскільки це можливо після того, що пережила з Даном. Хоча моя інтуїція підказує мені, що всі мої біди ще попереду.

-- А ти вмієш дивувати. Ніколи б не подумав, що ти можеш щось робити на кухні, -- говорить Дан.

 Всівшись до столу  він не зводив з мене очей. 

-- А ти думаєш я росою харчуюся? Чи у мене служниця є, яка все  мені на таці у ліжко приносить? -- кажу знущально, нарізаючи сир. 

-- Я нічого не думаю. Ти не та дівчина про яку хочеться думати. 

-- Ти теж не чоловік моєї мрії, але мені доводиться терпіти тебе у своїй квартирі, -- скривила я губи, ніби з'їла стручок гіркого перцю.

Між нами така неприязнь, що ми навіть дивитися один на одного без ненависті не можемо, то як вдавати кохання перед його батьками. Вони ж у нього точно не сліпі та дурні. 

-- Звикай! Тепер ми пливемо в одному човні. 

 Я б могла заперечити, продовжити гнути свою лінію, але без відповідей на свої запитання я не зможу зрозуміти чому все так сталося. Дан зараз для мене союзник та ворог в одному обличчі. 

-- Ти кажеш, що ненавидиш Поліну. Що у вас із нею є якісь рахунки. Можеш розповісти детальніше. Що у тебе було з моєю сестрою?