Софі Бріджертон - Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон

— І вона твоя… Хто?.. — з паузами спитала я, так і не дібравши ідеальної комбінації слів.

Собі я вже з соромом зізналася, що до цього дня вважала себе єдиною жінкою, до котрої Тоні Соретті ставиться по-особливому. Безглуздо, еге ж? Я його покоївка в білизні, нехай по контракту я маю чимало можливостей. Я ніби ексклюзивна хатня тваринка, котрій дозволено зазирати в хазяйський холодильник. З якого б то дива такому, як Тоні Соретті, прив’язуватись до мене? Він має для цього… Ну принаймні Сильвію.

До якої я ревнувала. Ще одна ганьба цього паскудного дня, а я відчувала, що їх ще буде чимало. Ні, мене не накрило тим різновидом нищівних ревнощів, що штовхав на злочини на ґрунті пристрасті. Але усвідомлення, що Сильвія важливіша за мене, що їй більше ніж мені належить право шпетити Тоні та виганяти його дівок вранці, нехай це я стикаюся з ними, доки вона гуляє по Беверлі-Гіллз з Різ Візерспун… Воно жовчю обпекло мої нутрощі.

Бос заінтриговано глипнув на мене. Я поспіхом схопила один з пакетів, котрі поставила на стіл, і почала виймати ще теплі круасани та викладати їх на тарілку. Не можна, щоб він спіймав мене на цих почуттях. Це ж буде халепа нечуваного масштабу, через яку я ризикую втратити роботу, а після Соретті мені вже нікуди йти.

— Ми близькі ще зі школи, — він підняв руки й смикнув себе за комір сорочки. Незвично було бачити його шию чистою, без засосів. — А зараз Сильвія допомагає й мені виглядати більш-менш пристойно. Чим я гірший за котрогось з голлівудських Крісів?

— Вони не знищують сорочки в тих масштабах, дорогенький, в котрих їх не встигають шити. А ти за місяць ліквідуєш їх стільки…

Від несподіванки я аж підстрибнула й ледь не впустила контейнер з сиром на підлогу. Сильвія підкралась як миша, якщо не тихіше!

Згодна! В тій хімчистці у Чайнатауні, куди я відвожу його речі, вже замахалися, мабуть, виводити плями від вина, томатного соусу з материнкою та помади. Особливо помади. Хтозна яку качку вони приносять в жертву заради цієї безперечно магічної справи.

— Хіба моя вина, що деякі панянки, опинившись поруч зі мною, не в змозі втримати у руках коктейль! — звісно ж Соретті пишався ефектом, котрий він справляє на дівок.

А ще вони, зустрівши тебе, не в змозі втриматись в трусах, так-так, це все нам відомо, та їхнє свинство ніяк не виправдовує.

— Цим ти також завдячуєш мені, — не менш гордовито за нього заявила Сильвія. — Не переймайся, Елізабет, з тебе ми теж цукерочку зробимо, — докинула вона мені: — А ті лахи з твоєї шафи краще спалити. Не ображайся, кицю, всім нам відомо, що таке дно, та краще менше та якісніше, ніж… Та ти сама все розумієш, — вона знизала плечима.

Спойлер, Сильвіє, — ні.

Я кліпала очима, як та рибина, яку зненацька копняком під сраку випхнули на берег, проте рота, щоб вхопити повітря, не роззявляла, тільки переводила ошалілий погляд з Тоні на Сильвію. Туди-сюди, знову і знову.

— Тобто ти порпалася в моїх речах?.. — повільно спитала я.
— Потрібно було оцінити обсяг роботи, — з набитим ротом відповіла вона, вже зайнявшись круасаном. — І він, дорогенька, чималий…

Тоні, на відміну від неї, провів зі мною більше часу, і вже допетрав, що насувається лихо, тому, витягнувши з-під носика кавомашини перше горнятко, підніс його мені.

— А ще це вона тобі замовляла білизну. Всі ці квіточки й рюші для твоєї дупки…

— Це вона тобі її замовляла, — крізь зуби процідила я.

Бос спробував владнати конфлікт, що ще не вибухнув, погладивши мене по спині. За це він одержав спопеляючий погляд й тихе попереджувальне сичання.

— Забрати руку? — пробелькотів він. — Ага, ну гаразд, — його долоня полишила у спокої мій хребет. — Та не гарячкуй так, Бессі. Ви лише прогуляєтеся по магазинах з моєю карткою, всі дівчатка обожнюють це, еге ж?

На додачу до цього він безтямно всміхався.

Краєм ока я вловила якийсь рух і перевела погляд на Сильвію, що вмостилася за столом і, узявши до рук полуницю, спостерігала за нами з виглядом затятої шанувальниці Нетфліксу, котра увімкнула новий серіал і цілковито поринула в нього.

— О, я вас перервала? От лайно, — лайнулась вона на себе. — Та якщо ви вже відірвались одне від одного, — та ми й не прилипали, Сильвіє! — краще з’їж що-небудь, кицю, в нас буде довгий день. Звісно ми робитимемо перерви на каву, але поїж, поїж, від цього настрій покращиться.

Демонстративно закотивши очі — нехай бачать, як я їх обох зневажаю, — я всілася навпроти Сильвії.

Тоні примружився і розгублено почухав потилицю.

— А ти…
— Що? — з викликом кинула я. Невже він вважав, що я дотримуватимусь традиції? Що розітну халат просто тут і продемонструю йому цю неймовірну сіточку, з котрої зроблена моя сьогоднішня білизна, цей вишитий золотисто-зеленими шовковими нитками плющ? Якщо так, я закатруплю його просто зараз! — Чи ти не забув, Тоні, що в мене сьогодні вихідний?

Про який ми не домовлялися заздалегідь, але Сильвія сама сказала — підбір одежини затягнеться на увесь день.

— Так, Бессі, звісно, — піддався бос. І перемкнувся на газети. Та читав він недовго — Сильвія почала діймати його питаннями про життя-буття, і ми снідали під її белькотіння й жарти Соретті. Виявилося, ці двоє ладнають ще краще ніж я думала раніше. Бляха! Не день, а якесь прокляття!

Після сніданку я пішла перевдягнутися і заклякла просто біля шафи у своїй спальні. В ній ніщо не видавало вторгнення Сильвії — вона знайомилася з моїм гардеробом цілком обережно, як злодійка вищого класу, що ніколи не лишає слідів.

В модних перегонах я ніколи не брала участі, але й відвертого дрантя не носила, надавала перевагу практичності — для Небраски це нормально. Там немає гламурних експертів, принаймні в моєму оточенні, які б так щедро роздавали незадовільні оцінки та нікому не потрібні поради, після яких у вчорашній футболці та джинсах я почуватимусь волоцюгою! Та що вона взагалі розуміє, га?! Це Нью-Йорк, не Голлівуд, тут всім начхати, у що ти вдягнена! Вона сама, між іншим, в джинсах, які не пережили нападу очманілих собак і котів, що розідрали їх на колінах. І цей її блакитний оверсайз светр… Здається, я маю схожий, тільки коштував він рази в три чи чотири дешевше, бо я придбала його на розпродажі перед новим роком.