Джулія Рейвен - Секс-сусід напрокат, Джулія Рейвен

Глава 5

— В душ? — я вхопилася за уривок його фрази, намагаючись повернути свої думки в здорове русло. Кожен ковток повітря давався надто важко, а серце нещадно барабанило по ребрах. Воно металося, як і я у присутності самовпевненого сусіда. Від таких свіжих спогадів, що він вміє творити одними лише пальцями та губами. Без непотрібного марнослів'я. Мов умілий налаштовувач зламаного інструменту, він знав, на що натискати, щоб усе запрацювало.

Я нервово облизала сухі губи і прикусила до легкого болю щоку зсередини, щоб трохи прийти до тями. Протверезіти. Тому що мене досі трусило від напливу відчуттів, які так нікуди і не зникли.

— Мені на роботу треба, — вирішила скористатися кволим шансом утекти від цього мерзотника, — до восьмої. На пару запізнюватися не можна, студенти обурюватимуться. І декан не пробачить мені такої зухвалості.

Руслан лише посміхнувся на мої слова. Так хитро і нахабно, що табун мурашок без дозволу пробіг уздовж мого хребта, змушуючи проковтнути недоречний схлип. Мозолисті пальці несподівано торкнулися моїх відкритих губ, і у відповідь я з шумом втягла носом повітря, розгублено бігаючи по обличчю сусіда розплющеними очима.

— Мені не страшно, — пробелькотіла я дурне, всіма силами намагаючись позбутися накотилої звідкись паніки, — і можеш залишити свої погрози при собі! — сердито вишкірилася на його незворушний вигляд.

Ще чого надумав. Буде він позбавляти мене оргазмів. Я доросла дівчина і мене таким не налякаєш. Якось жила двадцять сім років без нормальної розрядки і скільки ж проживу. Не оргазмом єдиним, як то кажуть.

— Не хвилюйся, встигнеш, і на роботу, і все інше, — проігнорувавши сенс моїх слів, сусід підхопив мене під попу і по-господарськи поніс мене у ванну.

Я лише безпорадно схопилася за його плечі, намагаючись не впасти з ганьбою на підлогу. Крутила головою і судомно вдихала порцію потрібного кисню.

— Руслане, пусти, будь ласка, — вкотре я безглуздо благала, — я висоти боюся, — тихо зізналася, коли сусід, ніби жартома, несильно підкинув мене вгору. Зовсім невисоко і не так вже й страшно, просто мій язик швидше за мозок видавав дурні репліки.

— Ти дуже багато балакаєш, Таню, — Руслан не боляче ляснув мене по сідниці і одразу ж ніжно погладив її. Опустив на підлогу з підігрівом і притулив до стінки, наче переживав, що я без нього втрачу рівновагу, — і все не по ділу балакаєш.

Я навіть одразу не знайшлася з відповіддю. Тому що всі уїдливі слова, що крутилися на язиці по дорозі у ванну, миттю випарувалися, варто було побачити, як сусід почав скидати з себе одяг. Зухвало і впевнено, ніби у себе вдома. Хоча, зараз це так і було. Адже сама запропонувала переїхати до мене.

Пульс миттю пустився навтьоки по венах, через що в мене перехопило подих. Я проковтнула в'язку слину, дивлячись на імпровізований стриптиз, не в змозі хоч щось сказати.

Майка, штани, чорні боксери демонстративно полетіли кудись убік, і сусід постав переді мною повністю оголений. Вкотре я відмітила, наскільки в нього ідеальне тіло. Наче сам Аполлон спустився з неба і вирішив вшанувати мене своєю присутністю в моїй скромній квартирі. Потужні плечі з в'язкою різних татуювань, рельєфні груди, прес. Мамцю, та в нього жодного дефекту!

Я інстинктивно опустила очі нижче і задоволено посміхнулася. Не правий Ігорьок, ох, який не правий. Не все так погано у стриптизерів у трусах. Я б навіть сказала: все у них там чудово. У Руслана так точно. Жодного корнішону та іншої подібної дрібниці у нього немає. І у цьому плані чоловік знову йому програвав.

— Подобається? — не стримавши смішку, сусід підколов мене, поки я безсоромно розглядала його член.

— Що? — затнулась від збентеження і враз залилася рум'янцем. Мені стало спекотно і соромно, що Руслан помітив з якою цікавістю я дивилася на його чоловічу гідність. — Ем, Господи, ні, звичайно, — награно пирхнула, намагаючись вирівняти голос і вгамувати і без того калатаюче серце в грудях, — було б на що дивитись. Я ж не винна, що ти тут своїми Фаберже махаєш на всі боки, — демонстративно закотила очі й втупилася на візерунковий малюнок на кахельній плитці.

Таню, візьми себе в руки. Не ганьбися остаточно. Ти кандидат технічних наук, а не тупа збочена студентка. Скромна та вихована дівчина.

— Руслане, якщо це все, то мені час, — з неправдивим спокоєм пробурмотіла я на тривалу безмовність. Голос зрадливо здригнувся, і думаю, що від сусіда не приховалось моє хвилювання.

Але взяти себе в руки не виходило. Перед очима так і миготіли флешбеки сьогоднішнього ранку, мимоволі змушуючи стиснути від приємних спогадів стегна. Моя незадоволеність зростала дедалі більше. Боже, та що це зі мною?

А все через нього. Через цього сексуального нахабу. Це Руслан діяв на мене як заборонений допінг. Один раз спробуєш і все — ти на гачку. Більше не зможеш відмовитися від приємного табу і щохвилини страждаєш від ендорфінової ломки.

— Час буде, коли я так вирішу, — нарешті перервав незручну паузу сусід. Голос його був оксамитовим, зовсім тихим. Він ніби роздягнув мене і пройшовся цим оксамитом по чутливій шкірі, змушуючи безбарвні волоски піднятися. — А тепер, — Руслан опинився надто близько. Він підчепив край моєї футболки і потягнув вгору, — зніми з себе ці ганчірки. Вони тільки заважатимуть.

— Але...

— Без але, — присік мене сусід, допомагаючи швидко звільнитися від одягу. Футболка, джинси, бюстгальтер різнокольоровою калюжкою впали біля ніг, — відключи свій викладацький мозок і довірся мені, — прошепотів, одним ривком зриваючи з мене трусики.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍