Йорн Лієр Хорст - Одержимий злом

— П’ять на четверту, — озвався Стіллер. — Її робочий день закінчився.

Задзвонив телефон Стенберґа. Він коротко відповів, вислухав інформацію.

— Маячок на місці, — повідомив він.

Усі п’ятеро пильно слідкували за пересуванням червоного маркера. Через шість хвилин авто звернуло з шосе на бічну вулицю, яка вела в приватний житловий квартал, і зупинилося.

— Ще надто рано, — завважив Стенберґ. — Стемніє не скоріше, ніж за п’ять годин.

Розділ 13

Ліне тричі переглянула відео, зняте до моменту вибуху гранати; бачила, як Керр раптом кинувся бігти й швидко випередив переслідувачів на десять метрів. Одна рука вільна від кайданків. Він працював руками, як професійний спринтер.

Маленькою дівчинкою Ліне часто гралася татовими кайданками. Якщо їх не застібати надто туго, можна вивільнити руку, стиснувши її і прослизнувши крізь браслет.

Вона відмотала запис назад, щоб роздивитися кріплення на кайданках, зупинилася на кадрі, де Керр тримає руки перед обличчям і злизує кров з пальців. Кулаки він мав великі й грубі. Кайданки сиділи щільно, як наручний годинник; між браслетом і зап’ястком лише кілька міліметрів просвіту.

— Що ж, побачимося, — промовила Ліне, повторивши слова Тома Керра.

Стоп-кадр з фільму зрідка вдається добре, але якість цього разу була чудова, з багатьма елементами, які створювали ідеальний портрет злочинця. Кров, кайданки, злісна посмішечка, чорна ніч в очах.

У фотошопі відкоригувала зображення і виклала нову версію фото. Потім другу й третю. Кілька цівок слини на губах зробили портрет Тома Керра ще промовистішим. Він, здавалося, мав щось у роті. Щось там зблисло.

Ліне знову збільшила зображення, вловила момент, коли рот роззявився найширше. Зупинила кадр, приблизила картинку, схиливши голову набік, зазирнула йому до рота й аж скрикнула.

Ключ! У роті він тримав ключ від кайданків.

Звідки він там узявся?

Ліне перекинула фото спершу на власний телефон, написала повідомлення про своє відкриття, а тоді переслала його далі: батькові й Стіллерові.

Втеча була ретельно спланована, тож її нітрохи не здивувало, що Керр роздобув ключа від кайданків. Але як?

Міг його, звісно, сховати в роті ще в тюрмі. Хтось із відвідувачів міг потайки пронести його на побачення. Але ж Стіллер оглядав його перед виїздом, навіть змусив роззявити рота й показати язика.

Ліне уважно дивилася запис, щоб не пропустити момент, коли Керр відімкнув браслети. Але відстежити мить було важко, він весь час ішов спиною до камери.

На телефон прийшла смс-ка. Стіллер повідомляв про отримання фотографії Керра.

Ліне далі дивилася запис. У маленькі динаміки ввірвався гуркіт вибуху. Крик і стогони. Камера впала на землю. Скривавлена полісменка майнула в об’єктиві, коли Ліне підняла камеру, й підбігла до пораненого колеги.

Було неважко збагнути, що саме трапилося. Хтось установив booby trap. Пастку. Прив’язав шворку до кільця гранати й натягнув через стежку, так щоб Том на бігу зачепив її і підірвав гранату.

На Каналі новин ведучий програми в студії переповідав основні віхи розслідування справ, за які було засуджено Тома Керра. Демонстрували фото й відео драматичного захоплення злочинця.

Фрея Венґтсон ледь не стала його четвертою жертвою. Через шість тижнів після зникнення Сальви Гаддад на Геллерюді якийсь чоловік у мотоциклетному шоломі намагався затягнути Фрею у фургон.

Фрея Бенґтсон багато років займалася кікбоксингом в Ґьотеборзі. Вона посіла друге місце в чемпіонаті Швеції, але змушена була перервати спортивну кар’єру через травму. Переїхала до Осло й працювала баристкою. На неї напали, коли вона поверталася додому, на Ламбертсетер. Вона вчинила відчайдушний опір, вирвалася, але її наздогнали й потягнули до фургона.

Випадковий таксист збагнув, що коїться. Натиснув на клаксон, заморгав фарами. Та це не злякало нападників. Коли Фрею Бенґтсон уже запихали в авто, таксист натиснув на газ і з розгону в’їхав у задній бампер фургона. Фрея лежала на асфальті. Чоловік у шоломі кинувся втікати, проте один із пасажирів таксі вистрибнув з авта й спробував його затримати. Другий пасажир на задньому сидінні все фільмував на мобільний телефон. Тепер Канал новин демонстрував старі записи. Чоловік у шоломі був Томом Керром.

Він пірнув у сад, перестрибнув через живопліт і помчав поміж садибами. Фургон на великий швидкості зірвався з місця. За кермом був Інший. Невідомий спільник, якого так і не знайшли.

У наступних кадрах з’явилися численні поліцейські, котрі прибули на підмогу. В повітрі кружляв гелікоптер з потужним прожектором.

На місці злочину стояло лише побите таксі. На тротуарі лежав білий носовичок. На суді з’ясувалося, що він був змочений в ацетоні з хлором, суміші, яка має ефект анестетика, проте не встигла подіяти на Фрею Бенґтсон.

Архівні записи були доброї якості, зняті вже в епоху HD. Продюсерська компанія, з якою Ліне співпрацювала, виставила кілька таких самих фото. Не лише Ліне була зацікавлена в створенні документальної оповіді про справу, яка стосувалася Тома Керра й Іншого. Успіх проекту залежав, звісно, від добрих фото. А що вона хотіла використати ще й відеозапис, їй потрібна була виняткова точка відліку. Та найважливішою в реалізації її планів була згода родичів жертв. Таку згоду Ліне собі забезпечила. Навіть Фрея Бенґтсон підписала угоду про співпрацю у пошуках Іншого з нею та продюсерською компанією. Не погоджувався на сприяння зі свого боку лише Юганнес Нурюм. Батько Таран Нурюм.

На телеекрані з’явилися нові фотографії. Журналіст розповідав, як Том Керр проник у будинок, знайшов автомобільні ключі, викрав авто, але його засікли, коли він сідав за кермо. То були фото драматичної погоні. Керра витіснили з дороги, і він з’їхав у придорожній рів, де й застряг. Коли спробував утекти пішки, один з поліцейських зробив попереджувальний постріл. Це не спинило Керра. Тоді двоє поліцейських вистрелили на ураження, але… не поцілили. Керр зник у маленькому гайочку. Зрештою, втікача наздогнав службовий пес і вклав його на землю. Від того моменту поліція зосередилася на пошуках Іншого. Однак пошуки досі не дали жодного результату. Том Керр затято мовчав, а технічних слідів так і не знайшли.

У репортажі на Каналі новин показали пожежу — палали дві будівлі. Житловий будинок і стодола. Садиба Тома Керра на східній околиці Осло. То був невеликий занедбаний хутірець його покійного дядька, де Том Керр поселився після відбуття покарання за грубе насильство.

Повідомлення про пожежу надійшло десь через годину після того, як узяли Керра. На той момент іще ніхто не знав його імені. Особу визначили за відбитками пальців, які знайшли в поліційній базі даних.

У згорілій стодолі слідчі виявили спалений каркас авта, на якому втік Інший. Очевидно,