Шекспір Вільям - Річард ІІІ (Річард Третій), Шекспір Вільям

Вночі і вдень порівнюй
Живу скорботу із померлим щастям.
Синів своїх убитих уявляй
Милішими, аніж були насправді,
А вбивцю їх – мерзеннішим, ніж є.
Ні з ким не пробуй горе поділять,
І виллється потік твоїх проклять.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Слова тупі і немічні, на жаль.

К о р о л е в а М а р г а р и т а
Їх загострить і силу дасть печаль.
(Іде геть.)
Г е р ц о г и н я
Хіба слова у горі нам потрібні?

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Заступники страждання безтілесні
І спадкоємці радощів летючі –
Слова, промовці злигоднів і бід!
Допомогти не здатні ви ніяк,
Та з вами серцю легше, як-не-як.

Г е р ц о г и н я
Дамо тоді свободу язикам!
Задушимо жорстокими словами
Цього лихого бузувіра-сина,
Як він дітей безвинних задушив.
Б'є барабан!.. Це він!.. Хай чує зойки!

Сурми і барабани. Входить к о р о л ь Р і ч а р д
з військом.
К о р о л ь Р і ч а р д
Хто зупинити смів мене і військо?

Г е р ц о г и н я
Та, що могла б спинити всі злодійства,
Які ти натворив, коли б тебе
Іще в своїй утробі задушила.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Твоє чоло у золотій короні,
Але коли б законом був закон,
Клеймо на ньому випекли б залізом!
Корону ти здобув, убивши принца,
Синів моїх нещасних і братів!
Скажи, мерзенна жабо, де вони?

Г е р ц о г и н я
Відповідай мені, де брат твій Кларенс?
Де Нед Плантагенет, його дитя?

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Де ділись Гастінгс, Ріверс, Воген, Грей?

К о р о л ь Р і ч а р д
Сурміть у сурми, бийте в барабани,
Щоб небо не почуло цих пліток
Про божого помазаника! Ну ж бо!
Сурми і барабани.
Або поштиві будьте ви зі мною,
Або я ваші крики заглушу
Ревінням труб і гуркотом нестерпним.

Г е р ц о г и н я
Ти син мені?
К о р о л ь Р і ч а р д
Хвалити Бога, так.
За це я дуже вдячний вам і батьку.

Г е р ц о г и н я
Тоді мені коритись мусиш ти.

К о р о л ь Р і ч а р д
Міледі, я на вас частково схожий
І слухати докори не люблю.

Г е р ц о г и н я
Та все ж скажу…

К о р о л ь Р і ч а р д
Я слухати не буду.

Г е р ц о г и н я
Я буду, сину, лагідна й ласкава.

К о р о л ь Р і ч а р д
Я поспішаю, коротко кажіть.

Г е р ц о г и н я
Ти квапишся? А я тебе чекала
У муках і стражданнях, свідок Бог.

К о р о л ь Р і ч а р д
Щоб припинити їх, я народився.

Г е р ц о г и н я
Ні, присягаюсь! Ти з найперших літ
Перетворив на пекло білий світ.
В дитинстві був ти злим і норовистим,
А підлітком – жорстоким, як дикун,
У юності – зухвалим і нахабним,
Став нині честолюбним і лихим,
Лукавим, кровожерливим, підступним,
Привітністю приховуючи злість.
Ти міг би пригадати хоч годину,
Коли б мені ти радість дарував?

К о р о л ь Р і ч а р д
Не пригадаю. Може, випадково,
Коли без мене снідати сідали.
Але якщо я так спротивів вам,
Не смію докучати, герцогине. –
Гей, бийте барабани!

Г е р ц о г и н я
Стій! Послухай!..

К о р о л ь Р і ч а р д
Я вже почув багато слів гірких.

Г е р ц о г и н я
Скажу тобі іще останнє слово,
Бо більше вже не говорити нам.

К о р о л ь Р і ч а р д
Отож?
Г е р ц о г и н я
Чи справедливий Бог тебе уб'є,
Не давши з перемогою вернутись,
Чи я помру від старості і горя,
Та знаю, – не зустрітись більше нам.
Тож наостанок вислухай моє
Найтяжче, найсуворіше прокляття.
Нехай воно у день страшної битви
Обтяжує й знесилює тебе
Сильніше за військові обладунки!
Молюся я за ворогів твоїх.
Хай душі бідних діток Едуарда
Їм додадуть натхнення у бою
І принесуть жадану перемогу!
Криваву долю ти обрав собі.
В ганьбі ти жив, тож і вмирай в ганьбі!
(Іде геть.)
К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Є більше для проклять причин у мене,
Та менше сил. Тому скажу: "Амінь!"
(Збирається піти.)
К о р о л ь Р і ч а р д
Чекайте! Хочу з вами говорити.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Синів у мене зовсім не лишилось –
Ти їх убив. А дочок не чіпай:
Вони тепер монахинями стануть.
Прошу тебе, залиш хоч їм життя!

К о р о л ь Р і ч а р д
Так, є у вас дочка – Єлизавета:
Вона прекрасна, горда і безгрішна.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Тому її убити хочеш ти?
Дозволь їй жити! Я за це готова
Спотворити, знеславити її,
Ганьбою вкрити і себе, і доньку.
В невірності себе я звинувачу,
Скажу, що Едуард не батько їй.

К о р о л ь Р і ч а р д
Ганьбити нащо королівську кров?

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Зречусь її, щоб доньку врятувати.

К о р о л ь Р і ч а р д
Але ж ця кров – для неї кращий захист.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Не захистила кров її братів.

К о р о л ь Р і ч а р д
На жаль, зірки були до них ворожі.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Вони поганим друзям заважали.

К о р о л ь Р і ч а р д
Немилосердна доля їх згубила.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Коли вершити долі взявся ти.
Напевне, смерть дітей би не спостигла,
Якби ти Божу волю шанував.

К о р о л ь Р і ч а р д
Ви кажете, неначе я убив їх!

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Звичайно! Ти в племінників забрав
Життя, рідню, свободу, королівство!
Чия б рука серця не простромила,
Я знаю – ти ту руку направляв.
Убивця нагострив тупий кинджал
Об Річардове серце, як об камінь,
І впився він в нутро моїх ягнят.
Коли б скорбота не втішала горя,
Я про синів своїх не говорила б,
А нігті, ніби якірні гаки,
Встромила би тобі в брехливі очі
І, наче корабель, що втратив снасті,
В затоку смерті загнаний вітрами,
Розбилась об стрімчак твоїх грудей.

К о р о л ь Р і ч а р д
Міледі, ще палкіше, ніж бажаю
Собі в майбутніх битвах перемоги,
Я хочу блага вам. Я відшкодую
Ті збитки, що без наміру завдав.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Що небеса приховувати можуть?
Що може стати благом серед зла?

К о р о л ь Р і ч а р д
Міледі, піднесуться ваші діти.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Як високо? Невже – на ешафот?

К о р о л ь Р і ч а р д
Ні, на вершину величі і слави,
Найвищу владу матимуть вони.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Мою скорботу вигадками тішиш?
Які ж такі пошану, велич, славу
Ти призначаєш для дітей моїх?

К о р о л ь Р і ч а р д
Усе, що маю, і себе самого
Віддам я одному з твоїх дітей.
Але спочатку хай у Лету кануть
Всі спогади засмученого серця
Про зло, яке я буцімто завдав.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Коротше! Щоб твоя великодушність
Не припинилась швидше, ніж слова.

К о р о л ь Р і ч а р д
Твою дочку я від душі люблю.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Душевно вірю я.

К о р о л ь Р і ч а р д
У що, міледі?

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Що від душі дочку душитель любить,
Як від душі душив моїх синів,
За що йому я дякую душевно.

К о р о л ь Р і ч а р д
Не треба перекручувать слова.
Кажу, що я люблю твою дочку
І хочу королевою зробити.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Хто в королеви буде королем?

К о р о л ь Р і ч а р д
Той, хто корону дасть їй. Хто ж іще?

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Як! Ти?!
К о р о л ь Р і ч а р д
Так, я. Що скажете, міледі?

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
А як ти будеш свататись?

К о р о л ь Р і ч а р д
Про це
Хотів спитати вас: вам краще знати.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Пораду приймеш?

К о р о л ь Р і ч а р д
З радістю, міледі.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Пошли до неї сватом чоловіка,
Який братів нещасних убивав:
Хай принесе їй два кривавих серця!
Та виріжи на них "Едвард" і "Йорк".
Якщо ридати стане, подаруй
Їй хустку у крові братів убитих,
(Як батькові твоєму подала
Колись криваву хустку Маргарита) –
Хай витре очі хусткою вона.
Якщо і цим її ти не привабиш,
Пошли їй список подвигів своїх:
Як спершу ти її від двох дядьків,
Від Кларенса і Ріверса, позбавив,
А потім, із великої любові
До неї, звів зі світу тітку Анну.

К о р о л ь Р і ч а р д
Глузуєте ви з мене? Це – не шлях
Сподобатись.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Та іншого немає.
Хіба що зміниш ти свою подобу,
Не будеш тим, хто все це натворив.

К о р о л ь Р і ч а р д
Скажи, що все я скоїв через неї.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Усе дарма, бо буде їй огидним
Кривавий викуп за її любов.

К о р о л ь Р і ч а р д
Що зроблено, того вже не повернеш.
Ми часто припускаємось помилок,
Хоч потім щиро каємось у них.
Якщо синів позбавив я корони,
То з радістю дочці її віддам.
Якщо я ваших винищив нащадків,
То я віддячу вам своїм потомством,
Народженим від вашої дочки.
Звання бабусі майже рівнозначне
Іменню найсвятішому – матуся.
Онуки ж – діти, ваша кров і плоть,
Одним лише молодші поколінням.
Вам в муках не народжувати їх,
Дочці на долю випадуть ці муки.
Вам ваші діти відібрали юність,
Мої ж – леліять будуть вашу старість.
Хай втратили ви в сині короля,
Та знайдете в дочці ви королеву.
Я повернути вам усе не здатний,
Прийміть же те, що можу дати вам.
У відчаю утік на чужину
І десь один блукає син ваш, Дорсет.
Його поверне наш майбутній шлюб
До Англії, до слави і пошани.
Зробивши королевою дочку,
Вважатиму я Дорсета за брата
І матінкою буду звати вас.
І всі руїни цих тяжких часів
З подвійною пишнотою постануть.
Попереду багато світлих днів!
І кожна з ваших безутішних сліз
Повернеться перлиною морською,
Двадцятикратно зрісши у ціні,
Бо наростуть на них проценти щастя.
Ідіть же до дочки, благаю вас!
Їй досвідом сміливість передайте,
До слів кохання приготуйте слух
І розпаліть у серці честолюбство.
Відкрийте таємницю насолод,
Які її чекають у заміжжі.
Коли я покараю Бекінгема,
Бунтівника, нікчемного вояку,
Прийду до неї в лаврах переможця
І на весільне ложе поведу.
Лиш їй уся належатиме здобич,
Їй – Цезарю, що Цезаря здолав.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
То що сказати їй? Що батьків брат
Її бажає взяти за дружину?
Чи, може, дядько? Ні, напевне, той,
Ким і брати, й дядьки її убиті?
Як жениха назвати, щоб імення
Ні честь її, ні серце, ані совість
Цим сватанням обурить не могло?

К о р о л ь Р і ч а р д
Скажіть, що шлюб дасть мир країні нашій.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Мир, схожий з нескінченною війною.

К о р о л ь Р і ч а р д
Скажіть, – король їй не велить, а просить…

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
…того, що Бог забороняє їй.

К о р о л ь Р і ч а р д
Скажіть, – всевладна буде королева.
К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Щоб титул свій оплакати, як я.

К о р о л ь Р і ч а р д
Скажіть, – її кохати буду вічність.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Чи довгий час триватиме вона?

К о р о л ь Р і ч а р д
Аж до кінця її безцінних днів.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Та чи багато в неї днів безцінних?

К о р о л ь Р і ч а р д
Як побажають небо і єство.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Скоріш, як пекло й Річард побажають.

К о р о л ь Р і ч а р д
Скажіть, що я – володар, їй підвладний.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Огидна влада підданій твоїй.

К о р о л ь Р і ч а р д
За мене красномовніше просіть.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Прикрас правдивій мові не потрібно.

К о р о л ь Р і ч а р д
Тож про любов мою кажіть простіше.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Та просто і брехливо – вийде грубо.

К о р о л ь Р і ч а р д
Мілкі й гарячі вислови у вас.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
О ні, вони холодні і глибокі,
Немов могили брата і синів.

К о р о л ь Р і ч а р д
Цих струн не зачіпайте: все минуло.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Чи можу не торкатися цих струн,
Допоки не порвались струни серця?
К о р о л ь Р і ч а р д
Міледі, я клянусь святим Георгом,
І орденом Підв'язки, і вінцем…

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
…який украв, знеславив, осоромив…

К о р о л ь Р і ч а р д
Клянусь…

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Нічим! Для тебе клятв нема!
Бо ти Георга святості позбавив,
Честь лицарську твій орден розгубив,
А крадений вінець всю велич втратив.
Щоб я тобі повірила, клянися
Хоча би тим, чого ще не зганьбив.

К о р о л ь Р і ч а р д
Клянусь собою!

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Ти – суцільне зло.

К о р о л ь Р і ч а р д
Покійним батьком.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Ти – ганьба для батька.
К о р о л ь Р і ч а р д
То – всесвітом.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Його зробив ти пеклом.

К о р о л ь Р і ч а р д
Тоді Творцем!

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Ти грішний перед ним.
Шануючи присягу перед Богом,
Ти б не порушив згоди поміж знаттю,
Яку король, мій хворий чоловік,
До смерті встановити намагався.
Шануючи присягу перед Богом,
Не одягнув би ти метал державний,
Вінець вінчав би синове чоло.
Були б живі сини мої і брат,
Яких, клятвопорушник, обернув ти
На здобич тління, їжу для черви.
То чим же клястись будеш ти?

К о р о л ь Р і ч а р д
Майбутнім.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Майбутнє ти минулим сплямував.
Багато сліз в майбутньому проллється
Через діла, що ти уже накоїв.
Скількох батьків ти, злодіє, убив?
Ще довго дітям плакати за ними.
Скількох синів, зарізаних тобою,
Іще оплачуть бідні матері?
Ні, не клянись майбутнім, бо воно
Твоїм минулим зганьблене давно.

К о р о л ь Р і ч а р д
Як неспростовно те, що я бажаю
Собі в майбутній битві перемоги,
Так вірно й те, що щиро каюсь я.
Хай сам себе, якщо брешу я, знищу!
Нехай відніме небо в мене щастя,
Хай світла день не дасть, спочинку – ніч!
Нехай мені ворожі будуть зорі,
Якщо всім серцем, свято, чисто, вірно
Я королівську не люблю дочку!
В ній – щастя і для мене, і для тебе.
А ні – тоді мене, тебе, її,
Всю Англію і безліч християн
Загибель жде, винищування, смерть.
Мій з нею шлюб – один лиш порятунок.
Мій з нею шлюб – лиш він врятує нас.
Ласкава мати, – так вас маю звати, –
Послом свого кохання вас пошлю.
Ведіть про мене мову: не про те,
Яким я був, – про те, яким я стану;
Не про минулі справи – про майбутні
Їй говоріть, і впертістю своєю
Ви намірів величних не губіть.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Піддатися диявольській спокусі?

К о р о л ь Р і ч а р д
Якщо веде спокуса до добра.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Та щоб для себе я себе забула?

К о р о л ь Р і ч а р д
Якщо приносить пам'ять тільки шкоду.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Але ж це ти убив моїх дітей!
К о р о л ь Р і ч а р д
У доччиному лоні їх зачну,
І терпеливо виношені нею,
Народяться вони на втіху вам.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Мені дочку схиляти до заміжжя?

К о р о л ь Р і ч а р д
Щоб щастя материнства знов прийшло.

К о р о л е в а Є л и з а в е т а
Піду до неї.