Ден Браун - Точка обману

class="b">– А ви ніколи не чули свого батька у програмі «Нічний контур»? «Зак Герні – космічний наркоман, і платники податків фінансують його згубну пристрасть».

– Але ж ви самі продовжуєте підтверджувати його правоту, сер.

Герні кивнув.

– Не роблю секрету з того, що я великий прихильник НАСА. І завжди був. Космічна гонка – «Супутник», Джон Гленн, «Аполлон- 11» – припала на часи мого дитинства, тому я ніколи не вагався висловлювати почуття захвату і національної гордості за нашу космічну програму. В моєму розумінні чоловіки та жінки, що працюють у НАСА, – це сучасні першопрохідці. Вони замахуються на неможливе, спокійно переживають свою поразку, а потім уперто повертаються до креслярської дошки, поки решта стоять і лише критикують.

Рейчел мовчала, відчуваючи, як під тонким шаром президентського спокою вирує несамовите обурення безкінечними нападами її батька на космічну агенцію. Президент явно не поспішав переходити до суті розмови.

– Сьогодні, – мовив Герні, підвищивши голос, – я маю намір докорінно змінити вашу думку про НАСА.

Рейчел кинула на нього непевний погляд.

– Можете вже розраховувати на мій голос, сер. Краще зосередьтеся на решті країни.

– Саме це я і збираюся зробити. – Він відсьорбнув кави і посміхнувся. – І хочу попросити, щоб ви мені в цьому допомогли. – Президент помовчав і нахилився до Рейчел. – І в дуже незвичний спосіб.

Рейчел відчула, що Зак Герні пильнує кожен її порух – як мисливець, який намагається вирахувати, чи тікатиме його здобич, чи відчайдушно захищатиметься. На жаль, Рейчел не знала, куди б можна було втекти.

– Наскільки я можу судити, – сказав президент, доливаючи їм обом кави, – вам відомо про існування проекту НАСА, що має назву ССЗ?

Рейчел ствердно кивнула.

– Так. «Система спостереження за Землею». Здається, батько кілька разів згадував про неї.

Її прихований сарказм змусив президента спохмурніти. Річ у тім, що батько Рейчел згадував цю систему при нагоді й без нагоди. Це був один із суперечливих та дорогих авантюрних проектів НАСА: сузір’я з п’яти супутників, призначених для того, щоб спостерігати з космосу за нашою планетою й аналізувати стан її довкілля: збільшення озонової діри, танення полярних льодів, глобальне потепління, знищення тропічних лісів. Метою проекту було забезпечити екологів раніше не баченою макроскопічною інформацією, щоб вони могли краще прогнозувати майбутнє Землі.

На жаль, проект ССЗ мав серйозні вади. Як і багато недавніх проектів НАСА, його від самого початку обтяжували великі бюджетні перевитрати. А на горіхи за все це діставалося Заку Герні. Скориставшись підтримкою екологічного лобі, він проштовхнув через конгрес проект ССЗ вартістю 1,4 мільярда доларів. Але замість принести очікувані результати і зробити внесок у загальносвітову науку про Землю, ССЗ швидко перетворилася на низку вкрай дорогих і невдалих запусків, збоїв у роботі комп’ютерів та похмурих прес-конференцій, що їх давали представники НАСА. Останнім часом єдиним усміхненим обличчям було обличчя сенатора Секстона, котрий вчасно нагадував виборцям, скільки їхніх грошей уже витратив президент на ССЗ і якими жалюгідними виявилися результати.

Президент кинув кубик цукру собі в чашку.

– Хоч яким би дивним це не здавалося, те відкриття НАСА, про яке я щойно сказав, було зроблено саме «Системою спостереження за Землею».

Рейчел зовсім розгубилася. Якби ССЗ дійсно досягла такого успіху, то НАСА неодмінно заявила б про це, хіба ні? Її батько шпетив ССЗ у масмедіа, тож космічна агенція з радістю ухопилася б за будь-яку добру новину.

– Я нічого не чула про це відкриття, – сказала Рейчел.

– Я знаю, що не чули. НАСА має звичку дещо притримувати оприлюднення гарних новин.

У душу Рейчел закрався сумнів.

– Наскільки я можу судити з власного досвіду, сер, відсутність новин – це зазвичай погана новина. – Стриманість не була сильною стороною відділу НАСА зі зв’язків з громадськістю. В управлінні військово-космічної розвідки ходив жарт, що достатньо комусь із науковців НАСА перднути, як космічна агенція відразу ж влаштує з цього приводу прес-конференцію.

Президент насупився.

– Ну аякже. Я забув, що розмовляю з одним із вірних учнів Пікерінга, для якого секретність понад усе. Він і досі бідкається через те, що НАСА не може тримати язика за зубами?

– Секретність і безпека – це наша робота, сер. Пікерінг ставиться до неї вкрай серйозно.

– Ще б пак! Просто мені невтямки – чому ці два відомства, що мають так багато спільного, завжди знаходять причину погризтися між собою?

Іще на початку своєї кар’єри Рейчел засвоїла, що, хоча військово- космічна розвідка та НАСА мали стосунок до космосу, їхня філософія була діаметрально протилежною. Перша була оборонним управлінням і тому засекречувала всю свою діяльність, що стосувалася космосу. Рівночасно НАСА як науково-дослідна організація широко й радо оприлюднювала всі свої досягнення – і часто, як зауважував Вільям Пікерінг, на шкоду національній безпеці. Деякі з найпередовіших технологій НАСА – наприклад, оптика високої роздільності для супутникових телескопів, систем зв’язку далекої дії та пристроїв для отримання радіозображень – мали негарну звичку опинятися в розвідувальному арсеналі вороже налаштованих країн і використовувалися ними для того, щоб шпигувати за їхніми винахідниками. Біл Пікерінг часто невдоволено бурчав, що науковці НАСА – великі розумники… і навіть іще більші базікала.

Однак дражливішою проблемою у стосунках цих двох організацій було те, що саме НАСА відповідала за запуски супутників управління розвідки й тому нещодавні невдачі з цими запусками безпосередньо били по розвідувальному відомству. Найгучніший провал стався 12 серпня 1998 року, коли ракета «Титан-4», що належала НАСА та ВПС, вибухнула за сорок секунд після старту, що призвело до знищення вантажу, який вона несла, – супутника Національного управління військово-космічної розвідки під кодовою назвою «Вортекс-2» вартістю 1,2 мільярда доларів. Пікерінг особливо часто згадував про цю катастрофу.

– Тоді чому ж НАСА не оприлюднила своє недавнє відкриття? – з тиском спитала Рейчел. – Чому б не скористатися цією новиною для покращення власної репутації?

– У НАСА мовчать, тому що я наказав їм мовчати, – несподівано заявив президент.

Рейчел здалося, що вона не розчула главу держави. Якщо це дійсно так, то президент своїм наказом учинив політичне харакірі з незрозумілою для неї метою.

– Це відкриття, – продовжив президент, – скажімо так, вражає своїми потенційними наслідками – не більше й не менше.

Рейчел відчула на спині бентежний холодок. У світі розвідників вираз «вражаючі потенційні наслідки» рідко означав добру новину. Вона мимохіть подумала, що мовчанку НАСА, напевне, спричинило те, що супутники ССЗ зафіксували якусь неминучу природну катастрофу.

– І в результаті цього відкриття виникли проблеми?

– Жодної проблеми не виникло. Те, що відкрила ССЗ, є просто дивовижним.