Руданський - Приказки, Руданський

class="v">«Милий ти мiй сину!

Як ти здоров - слава богу,

А як добре вчишся,

То не візьме тебе дідько,

Про те не журися;

Моя жінка, твоя мати,

Без відома мого

Посилає на opixи

Toбi золотого.

А я тобi посилаю

Старі ногавиці,

Зроби coбi жупанину,

3 рештків - рукавиці,

Та учися, милий сину,

Та читай багато,

Бо ти дурнем зостанешся,

А я- твоїм татом!»

ЖИВОТИНА

«Де то, доню, животина

Так?!»

«То то, мамо, коло тина

Дяк.

Все, бувало, грає, грає

Та й...

Все, бувало, примовляє:

«Дай!»

Раз підсунув було ручку

В то...

А я кажу: «Дай обручку,

То...»

A він каже: «На обручку!

Дай!»

Я пустила його ручку,

Та й!»

8 мая

СЛАБИЙ ЗУБ

Сидить шевчик на стільці

На кумові постільці

Пришиває латку.

Аж у сінях двері - скрип!

Далі двері в хату рип! -

Шелеп кум у хатку!

«Здоровенькі ви були!

А що ж мої постоли -

Вже, мабуть, готов!?»

«Зараз будуть... Погодіть,

Що ж ви стогнете, як дід?

Чи вже ж нездорові?»

«Та не то щоб, боже, крий,

Був я дуже так слабий,

А так тілько нудно;

Розболівся вражий зуб

Та зapic тобі, як дуб,

Що й вирвати трудно...»

«Не журіться, - каже швець, -

А сядьте-но на стілець!..»

На стілець саджає,

В дратву зуба замотав,

Кінці разом посплітав,

До ноги чіпляє.

Але, звісно, у шевців

Все дірявії стільці,

Щоб то не душило.

Ото шевчик i зайшов,

Стихача діру найшов

Та хвать кума шилом!...

Кум підскочив, як той цап,

Та рукою ззаду лап

За грішнeє тіло:

«Недаремне ж я стогнав,

От коріння попускав -

Аж там заболіло!»

ЖОНАТИЙ

Била жінка мужика

Та й вигнала з хати.

Пішов, бідний, по полях

Притулку шукати.

Ходив, бідний, цілий день,

Все кляв молодицю,

Наостаток десь заліг

На руді в копицю.

Аж дивиться на руду,

Що бугай хороший

Ходить coбi по траві,

Мукає з розкоші,

Та й i каже неборак:

«Щасливий ти, брате,

Колись i я так співав,

Як був нежонатий!»

ТІЛЬКО ДОПЕЧИ!

Ідуть coбi парубки

На нічліг до гаю

Та й говорить, як господь

Гнав Адама з раю.

«Ото,- каже з них їден,-

Господь обізвався:

«Що ж, Адаме, виходи!

Де ти заховався?»

Мовчить Адам, а господь,

Серед раю саме,

Обізвався другий раз:

«А де ти, Адаме?»

Мовчить знову. I господь

Страшно розізлився:

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Де ти там зашився?»

«Тю на тебе! - вci кричать. -

Схаменись, небоже!

Де-то вже таки господь

Так сказати може?!»

«Та дурні ви! Hiби бог,

То вже й маслом маже?..

Аби тілько допекти -

То ще й не те скаже!»

8 мая

ГЛУХИЙ I ГУБАТИЙ

Довелося на віку

Глухому з губатим

Раз у церкві, на біду,

У пapi стояти.

I губатий що почне

«Отченаш» читати,

То так губи i складе,

Як ніби свистати.

Довго глухий поглядав,

3 злості аж мінився,

Далі руку одвинув,

Ближче приступився

Та по пиці того хвать!

«От тoбi свистати!»

«Бог з тобою, - каже той, -

Бачиш - я губатий!»

А той його другий раз:

«Дарма, що багатий!..

У нас церква не на то,

Щоб в нії свистати!»

СКАЖИ ПО-НІМЕЦЬКИ

Положився вражий німець

3 хазяями спати.

Серед ночi став тихенько

Жінку цілувати.

Але мужик пробудився

Та й жінку торкає.

«Таж тебе цілує німець!» -

Стиха промовляє.

«А цілує!» - «То кажи що!»

«Який молодецький!

Як yмієш що сказати -

Скажи по-німецьки!..»

12 мая

ШКОЛЯР

Іде з ярмарку мужик,

Школяра здибає,

Підпив coбi, неборак,

Ото i питає:

«Що ти, хлопче, за їден?»

«Я школяр», - той каже.

«А коли ти, - каже, - шкляр,

То сідай же, враже!»

Школяр coбi не страшко -

Бере та й сідає,

А мужик сидить, мовчить,

Воли поганяє.

Далі в озеро звернув,

В саму середину,

Зупинився, воли п’ють;

Питає хлопчину:

«Що ти, - каже, - за їден?»

«Я школяр, панотче!»

«То ти школяр, а не шкляр!»

Та як настукоче!..

«Геть iз воза, куди хоч,

Бісовий школяру!..»

Школяр поли підійняв:

«А що ж, господарю!..

Як пускатися на дно,

Не псувати ж воду;

Пустіть уже хоч з ярма

Скочити у воду!»

«Не питайся!.. Куди хоч!..»-

Мужик промовляє...

Школяр тоді по війї -

Притику виймає.

Перегнувся на ярмо,

Полових по шкypi...

Їде школяр на сухе -

Мужик у бaюpi.

ПОПОВИЧ

Наспівався попів син

За свята доволі

Та й по святах i махнув

Учитися в школі.

А мужики й загули,

Що добре співає,

Ото староста колись

Батюшку й питає:

«Куди піде ваш панич,

Як вийде у люди?»

«Куди? Звісно, у попи!

Попом coбi буде!»

«Шкода його на попа! -

Мужик промовляє. -

3 нього добрий був би дяк,

Бо то-то співає!»

ЖАЛІБНИИ ДЯК

Щойно в деркві коли дяк

«Іже» заспіває,

Бідна баба у кутку

Мало не вмліває.

Аж завважив теє дяк,

До неї забрався.

«Чого плачете ви так?» -

Стару запитався.

«Як не плакати мені,-

Стара баба каже, -

Коли мене голос ваш

Аж за серце в’яже!

Так колись моя коза

На льоду кричала,

Як там її звірина,

Бідну, розривала».

ВБИЛИ

Якось жильним четвергом

Чи там середою

Забив мужик кабана,

Шмалить над водою.

Кругом нього тьма собак

I дітей до ката...

А найближче з них ycix

Синок його брата,

I, звичайне на селі,

Вбогого дитина,

Tілько на нім i була

Тая сорочина!

Стоїть бідне хлопченя,

На вогонь пантрує,

Дядьки з носа аж пищать,

А воно й не чуеє.

Далі багач подививсь.

«Здоров, - каже, - сину!

Вбив що батько на свята?» -

Питає хлопчину.

А хлопчина носом шморг!

Попід ніс рукою.

«Убив, - каже, - дядьку мій,

Сучку над водою!»