П. С. Іванов - Більшовицько-марксистський геноцид української нації

письменник, автор 13 антисіоністських книг Е. Ходос, його попередник, автор антисіоністської книги рабин Я. Брафман (Україна).

Найбільш повними, детальними списками своїх супротивників володіють, звичайно, сіоністи, які ведуть проти них відкриту і закулісну люту війну, застосовуючи в ній найбільш витончені, підлі методи: від нахабного наклепу, брехливої огульної дискредитації до шантажу, погроз, фізичної розправи.

Проти своїх супротивників неєврейського походження вони застосовують звичайну свою зброю: звинувачують їх в антисемітизмі, розпаленні міжнаціональної ворожнечі і тягнуть до суду, виступаючи у такому разі в ролі полум'яних захисників єврейського народу від принижених гоїв.

Однак ця зброя не спрацьовує, непридатна проти їхніх супротивників-одноплемінників, що справді захищають єврейський народ від хибних поводирів сіоністів. От що говорить з цього приводу американський рабин, єврей І. Вайз:

«Сіоністи чинять свої злочини не тому, що вони євреї, а тому, що вони проти євреїв… Сіоністи виступають проти Бога… І той, хто підтримує сіонізм, тим самим підтримує гріх… Сіоністи хочуть прикритися антисемітизмом, і їм вигідно, що ллється кров» (Персонал. — 2007. —№ 7. — С. 8–11).

Міжнародна боротьба з сіонізмом у сучасному світі стрімко поширюється, зростає, як сніжний вал, стає щоразу більш організованою, масовою. Регулярно відбуваються антисіоністські семінари, симпозіуми, конференції і в окремих країнах, і на міжнародному рівні; кількість учасників і з суспільним резонансом щоразу зростають. До роботи залучають ЗМІ, публікують і поширюють матеріали.

Принципово важлива дедалі ширша участь у цих форумах євреїв, адже саме відвертий, чесний діалог між представниками єврейського й інших народів (без участі сіоністів, які бояться такого діалогу, щосили прагнуть не допустити його) дає змогу встановити довірливі, дружні взаємини, вирішити старі проблеми, об'єднати зусилля для спільної боротьби з сіонізмом, адже сіоністи, однаково ворожі і єврейському, і всім іншим народам.

Кожен, хто тісно спілкувався, жив з євреями, знає, що вони вміють формувати чудові, дружні взаємини, як і інші народи, бажають мати повноцінну родину, дітей, статок, справедливо, чесно жити і між собою, і з іншими людьми. Вони мають древню національну культуру, музикальні, розумні, привітні, люблять гумор. Тобто єврейський народ такий сами, як і будь-який інший, а поганих народів не буває.

Ототожнювати євреїв із сіоністами все одно, що ототожнювати німців, італійців з фашистами, росіян, українців з більшовиками, японців із самураями, китайців з хунвейбинами тощо.

Не тільки в євреїв, а й у кожного народу є свої вилупки. І коли в їхніх руках виявляється влада, це обертається для кожного народу трагедією, горем, стражданням.

Щодо цього, між іншими народами і євреями є лише одна різниця: засилля вилупків-сіоністів перевищило в них допустиму критичну масу, і це стало причиною їхньої споконвічної трагедії — сіоністського рабства. І якщо інші народи рано чи пізно знаходять силу і звільняються від влади своїх вилупків, то єврейському народові це не вдалося жодного разу за всю його історію. І не вдасться без допомоги інших народів.

Попри всю свою могутність сіоністи панічно бояться правди, старанно «оберігають», ізолюють єврейський народ від консолідації з іншими народами, тому що це для них смертельно.

Коли за допомогою міжнародного співтовариства єврейський народ вирветься із сіоністського рабства, вижене сіоністів зі своїх лав, вони втратять свою основу, ґрунт під ногами, виявляться «голими», зависнуть у «безповітряному просторі», виявляться один на один з усім світом і за одну мить втратять усю свою силу, міць — це буде означати для них повний «крах».

* * *

Однак наївно було б очікувати, що сіоністи будуть бездіяльні і мовчки спостерігатимуть, як їм готують цей «капут».

Історія не знає випадків, щоб хтось добровільно, без запеклої бійки не на життя, а на смерть віддав свою владу. А вже про сіоністів, які сьогодні володіють світом, і говорити не доводиться. І світове співтовариство мусить знайти спосіб, засоби, щоб відібрати від сіоністів цю владу. І воно може і зобов'язане вирішити це найскладніше завдання, тому що втрачати йому нічого: воно або вирішить його, або, як і єврейський народ, саме виявиться у безпросвітному сіоністському рабстві. Необхідно, насамперед, вирвати світове панування у сіоністської верхівки США. Це необхідно не тільки заради вирішення «єврейського питання», подолання сіоністського панування, а й одночасно і заради світу, порятунку життя на землі. Це життєво необхідно усім — і великим ядерним державам, і без’ядерним, малим державам, і єврейському, і усім без винятку іншим народам.

Дедалі більше країн, урядів, політиків, суспільних діячів бачать один-єдиний шлях до цього в кардинальному реформуванні ООН, у доданні їй статусу, могутності справжнього гаранта миру, що залежить лише від колективної волі її членів, а не від США або вузького угруповання декількох країн.

Давно міжнародній спільноті запропоновано цілий пакет таких реформ. Назвемо лише основні, які можуть найбільш ефективно очистити ООН від сіоністського засилля:

— Розширити склад Ради Безпеки за рахунок членства таких, наприклад, країн, як Індія, Японія, Єгипет, Німеччина, Пакистан. Ліквідувати «право вето» і приймати рішення 2/3 або 3/4 голосами членів Ради.

— Підпорядкувати НАТО, її збройні сили під владу ООН, що ліквідувало б приводи для створення на противагу НАТО військових блоків інших держав, зокрема ядерних, що означало б смертельно небезпечний для світу хаос у міжнародних відносинах.

Внаслідок цього автоматично зникла б черга бажаючих вступити в НАТО (у якій юрбиться й Україна) з метою знайти захист від зовнішніх ворогів під його ядерною парасолькою, оскільки в цьому випадку під цією парасолькою автоматично б виявилися усі країни — члени ООН. Зникла б і необхідність у країн, які прагнуть у НАТО, модернізувати свої збройні сили, озброєння за стандартами НАТО. Навпаки, маючи в ООН надійний захист своєї безпеки, вони могли б максимально зменшити свої збройні сили й озброєння.

Якби міжнародна військова могутність ООН перевищила військові сили й озброєння кожної окремої країни, включно із великими ядерними державами, і виявилася надійним гарантом їхньої безпеки, це могло б спонукати великі ядерні держави скоротити свої збройні сили і озброєння.

Зрештою це могло б стати могутнім стимулом для загального роззброєння, міжнародної довіри, припинення воєн, встановлення міцного, стабільного миру на землі.

— Для припинення воєн, своєчасного і обов'язкового покарання агресорів, військових злочинців створити при ООН постійно діючий Трибунал.

Передбачити в складі цього Трибуналу два постійно діючі, могутні підрозділи:

— секретний слідчий орган, що провадить свої розслідування військових злочинів у будь-якій точці світу і представляє Трибуналові свої звинувачення конкретних злочинців;

— секретний виконавчий орган, що здійснює вироки Трибуналу у випадках, коли злочинці добровільно не з'являються перед ним.

В умовах військової могутності так реформованої ООН навряд чи виявиться країна, що наважиться не видати її Трибуналові своїх військових злочинців, і