Жоржі Амаду - Капітани піску

— Ми вміємо зберігати таємниці. Капітани піску завжди виконують роботу добре.

— Капітани піску? Це банда, про яку галасують газети? З безпритульників! Це ви і є?

— Вони самі.

Чоловік, здавалося, розмірковував. Нарешті він зважився.

— Я б волів доручити цю справу дорослим. Але оскільки її треба виконати сьогодні ж уночі… Доводиться погодитись.

— Ви побачите, що ми вміємо працювати. Не бійтеся.

— Гаразд, ходімо. Але дайте мені пройти вперед. А ви йдіть слідом за кілька кроків позаду.

Хлопці послухалися. Біля воріт одного з будинків чоловік зупинився, відчинив хвіртку й почекав їх. Із глибини двору вибіг великий собака, почав лизати йому руки. Чоловік дав усім трьом увійти, вони перетнули алею, він відчинив двері будинку. Коли ввійшли в невеличку залу, чоловік кинув плащ і капелюх на стілець і всівся. Троє хлопців залишилися стояти. Чоловік подав знак, щоб вони сідали, але вони недовірливо дивилися на широкі зручні крісла. Точніше, так трималися Педро Куля й Жоан Здоровило. Що ж до Кота, то він розсівся без зайвої сором'язливості. Чоловік ще раз махнув їм рукою. Цього разу вони посідали, але тільки на краєчок крісла, ніби боячись його забруднити. Вираз обличчя в чоловіка був насмішкуватий. Раптом він звівся й заговорив, дивлячись на Педро як на ватажка:

— Те, що вам треба зробити, важко і водночас легко. — Головне — щоб ніхто про це нічого не довідався.

— Від нас ніхто не почує ні слова, — запевнив його Педро Куля.

Чоловік дістав з кишені годинника.

— Чверть на другу. Він повертається лише о пів на третю…

Чоловік усе ще нерішуче позирав на капітанів піску.

— Отже, залишається не так уже багато часу, — озвався Педро. — Якщо ви хочете, щоб ми пішли, то добре було б викласти зразу, що ми повинні зробити.

Чоловік наважився остаточно.

— Через дві вулиці, що позаду цієї, передостанній будинок праворуч. Треба як-небудь відвернути увагу собаки. Собака злий.

Жоан Здоровило втрутився:

— У вас тут, сеньйоре, немає випадково шматка м'яса?

— Навіщо?

— Для собаки. Невеликого шматка.

— Зараз погляну. — Чоловік пильно придивлявся до хлопців, ніби запитуючи себе, чи їм можна вірити. — Слухайте далі. Ви ввійдете з чорного ходу. Біля кухні з фасаду будинку є кімната над гаражем. Це кімната служника, він зараз удома чекає господаря. Ви проберетеся до його кімнати. Там десь пакунок, ось такий самий, як оцей… — З кишені плаща він дістав маленький пакуночок, перев'язаний рожевою стрічкою. — Достоту такий самий. Можливо, що служник носить його в кишені. Якщо це так, то нічого вже не вдієш. — І його, здавалося, раптом охопив розпач. — Якби я міг прийти сьогодні ввечері… Тоді він напевне був би ще в кімнаті. Але зараз — хто знає, — і він затулив обличчя руками.

— Навіть якщо він у служника, все одно його можна добути, — сказав Педро.

— Головне, щоб ніхто не дізнався про це. Вам треба просто поміняти пакунки, якщо служник буде у цей час в іншій кімнаті, розумієте?

— А якщо він у служника?

— Тоді… — Чоловік звів очі до неба. Жоану Здоровилу навіть здалося, ніби він почув, як чоловік додав якесь жіноче ім'я, таке ніжне, як Еліза. Але це було скоріше всього самонавіювання. Жоан дуже часто чув і бачив те, чого інші ніколи не спостерігали. Негр був великим вигадником і фантазером.

— Ми поміняємо пакунок. Можете бути спокійні. Ви ще не знаєте капітанів піску.

Незважаючи на розпач, чоловік мимоволі посміхнувся, почувши це нахваляння Педро Кулі.

— Можете вирушати. Потім повертайтеся сюди. Але тільки тоді, коли вулиця буде безлюдною. Я вас почекаю. Тоді й розрахуємось. Але ось ще про що я хочу попередити. Якщо вас помітять і піймають, моє ім'я не повинно фігурувати у справі. Попробуйте знищити цей пакунок і не звертайтеся до мене ні за чим. Тут уже пан або пропав.

— У такому разі, — відповів Педро Куля, — треба наперед домовитися про ціну. Скільки ви нам платите, сеньйоре?

— Я вам дам сто мільрейсів. По тридцять на кожного і ще десять тобі, — вказав він на Педро.

Кіт засовався на стільці. Педро подав знак, щоб він помовчав.

— Ви нам дасте, сеньйоре, по півсотні на брата. Це ще небагато для такого діла. Півтори сотні на трьох. Інакше пакунка не буде.

Чоловік вагався недовго. Він глянув на годинника, де прудко бігла секундна стрілка.

— Гаразд.

Тоді озвався Кіт:

— Не те щоб ми не довіряли вам, сеньйоре. Але діло може повернутися всіляко, а ви самі сказали, що ваша хата скраю, я нічого не знаю.

— Ну й що?

— А те, що буде справедливо, якщо ви дасте нам, сеньйоре, якийсь завдаток.

Жоан Здоровило схвально закивав головою на ці Котові слова.

Педро Куля погодився теж.

— Це справедливо, авжеж. Якщо потім ми не зможемо до вас звернутися.

— Це справедливо, — повторив і чоловік. Він дістав з кишені гаманець, витяг з нього банкноту в сто мільрейсів і передав Педро Кулі: — А тепер гайда. А то вже пізно.

Хлопці вийшли. Педро Куля запевнив:

— Можете бути спокійні. Через годину ми повернемося назад з пакунком у руках.

На вулиці не було ні душі. В освітленому вікні того будинку, куди вони прийшли, хлопці побачили жіночу тінь, що переходила з одного кутка в другий. Жоан Здоровило плеснув себе по лобі:

— Я забув про м'ясо для собаки!

Педро Куля подивився на освітлене вікно й обернувся до товариша.

— Дарма. Пахне, по-моєму, любовними ділами. Цей тип, видно, злигався з дамочкою, а тепер служник привласнив його листи й хоче зчинити галас. Цей пакет пахне парфумами. Той має пахнути так само.

Він подав знак, щоб приятелі його почекали на тому боці вулиці, і підійшов до воріт садиби. За ворітьми почувся собачий гавкіт. Педро Куля прив'язав до засуву воріт мотузку. Собака не переставав гарчати. Потім покликав своїх напарників:

— Ти, — він показав на Кота, — залишайся тут. Якщо хтось з'явиться, дай знак. А ти, Здоровило, підеш зі мною.

Вони вилізли на загорожу. Педро Куля відтягнув мотузкою засув, і ворота відчинилися. Кіт устиг уже сховатися за рогом. Пес вибіг на вулицю й кинувся до бачка зі сміттям. Педро Куля й Жоан Здоровило зіскочили з стіни, зачинили ворота. Тепер собака не вернеться.

В освітленому вікні будинку все ще виднівся силует жінки. Жоан Здоровило тихенько сказав:

— Шкода мені її.

— А хто їй велить спати з іншими.

Негр залишився вартувати біля будинку, так само як Кіт вартував на вулиці. Педро Куля прокрався за ріг. Двері в кухню і