Лана Рей - Інтригуюче кохання, Лана Рей

12 Аманда

Сьогодні в спортзалі академії проводились спаренги між студентами і це були перші заняття, що мені сподобались.

Нарешті я змогла показати, що на щось здатна і що мене даремно не дооцінюють.

Я перемогла свого супротивника, вразивши всіх.

Та ніхто не знав, що мені теж добряче дісталось. Цей бісів Діл пошкодив мені плече.

Я приховала від усіх свою травму, тому що похід до місцевого лікаря - це для мене не варіант.

Саме на такий випадок я привезла з дому цілющий бальзам, щоб мати змогу самостійно залікувати свої рани.

Моє плече жахливо боліло, тому відразу після вечері я поспішила до себе в кімнату.

Порившись у валізі, я знайшла свій цілющий бальзам і побігла до ванної кімнати, щоб швидше його нанести.

Я вже почала розстібати сорочку, коли двері ванної кімнати різко відчинились.

- О, Коротуне! Не знав, що ти тут. Мені треба відлити, - заявив Дрейк, заходячи.

Дідько! Як я могла забути зачинити за собою двері ванної?! Мало не попалась через таку дрібницю. Схоже, що через відчуття болю, я втратила пильність.

Дрейк пішов до унітазу, а я прожогом кинулась геть з ванної.

 Впевнена, що я ще ніколи так швидко не бігала.

Кривлячись від болю, я привела свій одяг до ладу. І чому його принесло саме зараз?

- А ти сьогодні всіх вразив, Армане,- промовив Крістіан Дрейк, виходячи із ванної.

- Це ви ще не бачили, як я використовую свою магію.

- Не задавайся, Коротуне. До речі, де ти навчився так битись? Дуже дивний і цікавий стиль бою.

- Давай я тобі іншим разом про це розповім. Думаю, що ти вже поспішаєш до своїх друзів, - промовила я, мріючи швидше його спекатись.

- Ти якось дивно виглядаєш, Коротуне. З тобою все гаразд?

- Так.  Дрібниці... Плече трохи розболілось.

- Схоже, що тобі все ж дісталось під час бою. Сходи до лікаря. Він тобі допоможе.

- Не варто. У мене є цілющий  бальзам. Змащу ним плече і через кілька годин все минеться.

- Думаю, що тобі буде незручно це робити. Давай допоможу, - запропонував Крістіан  Дрейк, наближаючись до мене.

- Не треба. Я сам впораюсь.

- Та не соромся, Коротуне.

- Я не соромлюсь. Просто не хочу, щоб якийсь хлопець мене мацав. Якби на твоєму місці була гарненька дівчина, то я б не відмовився.

- Який ти перебірливий. Тоді роби, як знаєш, - промовив Дрейк і вийшов з кімнати.

Я швиденько прийняла душ, намастила своє багатостраждальне плече і перевдяглась у піжаму.

Сподіваючись на те, що сьогодні мені не заважатимуть мій безголовий сусід по кімнаті разом зі своїми друзями, я лягла спати.

Та не минуло і кількох годин, як хтось вирішив мене розбудити.

- Ти, що знущаєшся?! Знову? Це вже занадто. Лягай спати на підлозі. Нічого не хочу знати, - бурчала я, вперто не бажаючи відкривати очі.

- Вибач... Я цей... Не хотів тебе будити, але...- Нерішуче прошепотів хтось біля мене.

Я неохоче розплющила одне око і побачила Калеба.

Що вже знову трапилося? Коли мені нарешті дадуть нормально виспатись в цій академії?

 

З Днем святого Валентина!

Хай горить любов нестримно,

Щоб від неї росли крила, 

На душі було щасливо.

Вітаю всіх зі святом!

Лана Рей

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍