MiraLissa - Там, де закінчуються маски , MiraLissa

Вона зробила так як він і сказав. Коли вона знайшла Ігоря (так звали хлопця якого потрібно було привести),то подзвонила до Лорда. Лорд їй на підмогу прислав Макса. Макс та Крістал завели Ігоря до особняка.

Потім почалося навчання. Кожного дня Лорд викликав їх до свого кабінет в якому він вчив їх маленьких таємниць. А по вечорах коли заняття закінчувалися, то Лорд відсилав кого на завдання, а кого на чергування. Наступного дня коли Лорд розподіляв завдання, але сьогодні Крістал побачила всього два конверта в його руках коли вона вибирала, то Крістал трапилося таке завдання:

«Сьогодні тобі потрібно знайти артефакт у формі книги, яка називається «Мовленнєва культура». Завдання підвищеної складності за провал-покарання за правилом.»

Потім прийшла черга Катріни, вона витягнула таке завдання:

«Привести чайльда з клану його сестри. Це завдання вона буде виконувати в парі. Карта розмежування та розташування територій кланів додається. Час виконання 72 години.»

Коли Лорд роздав завдання, то сказав:

- Можете приступати.

Третє завдання за весь час перебування в замку, але перше за той день було виконано, але для Катріни та Ігоря не все так успішно кінчилося, тому, що Ігор потрапив у полон до його сестри, а Лорд раніше бачив скільки у полоні у його сестри могли перебувати полонені. Тому Лорд сказав «У моєї сестри в полоні довго не живуть.» Лорд послав Крістал, як старшу, щоб вона виступила як захисник Ігоря. Коли справу було зроблено, то вони пішли назад до Замку.

Тоді Лорд дав на свою думку нездійснене завдання. Воно полягало в тому, щоб знайти та принести артефакт який ще за давнини був захований далеко під землею і ніхто не знав точного його місця розташування. Крістал сказала, що чула цю історію.

- А можна відмовитися від виконання цього завдання?

- Так, але у всього є своя ціна, - відповів Лорд.

- І яка ж вона?

- Десять днів у карцері, - відповів Лорд.

- А чому так багато?

- Повір, це – ще не багато, - сказав Макс.

- Може для тебе і небагато, - відповіла вона.

- В твої роки я просидів у карцері пару років, а не десять днів.

- Ти ж хотіла відмовитися від завдання – така ціна. Тобі вирішувати, - сказав Лорд.

- Добре, я згодна.

Тоді він сказав:

- Макс, посади її в карцер поблизу мого кабінету.

Коли Макс провів Крістал до карцеру, вона мовчки ступила за поріг. Двері клацнули за спиною, і простір навколо наче став меншим.

Кімната була майже порожня: вузька лежанка, кам’яна підлога, волога тиша. Єдине віконце — глибоко під стелею — майже не давало світла. Вона опустилась на край лежанки й обійняла себе за плечі.

«Це жарт? За це? Десять днів? А ти ж була готова… Та хіба до такого?»

Гнітюча тиша карцеру наче заглядала їй під шкіру. Хвилі тривоги, гніву й невизначеності били одна за одною.

«Макс, ти серйозно? І це називається наставництво?..»

Вона підвелась і почала міряти кімнату кроками. Одна стіна, друга. Лише холодний камінь і слабке жовтувате світло.

«Ні. Я не зламаюсь. Це не вперше, коли світ хоче мене зігнути. Але цього разу — я встану. Я доведу їм, що витримаю.»

Коли Макс повернувся до кабінету, то Лорд покликав Катріну та Ігоря та сказав їм:

- Я даю вам час відпочити, але тільки до поки Крістал буде в карцері.

Коли Крістал вийшла з карцеру, світло в коридорі здалося занадто яскравим. Очі трохи щипало. Роуз чекала її, спершися на стіну, з характерною напівусмішкою на обличчі.

— Ну і як перший досвід? — з ледь прихованим інтересом запитала вона.

Крістал знизала плечима:

— Не так страшно, як лякали. Але… тиша там аж кусається.

— Добре, що кусалась, — пожартувала Роуз. — Значить, подіяло.

— Ти взагалі сама колись там була? — кинула Крістал.

— Була, і не раз. Навіть Макс був. Але я виходила більш зла, ніж заходила. Ти ж, бачу, трохи подумала.

— Я зрозуміла, що не витримаю, якщо все піде не за планом. Але я не зламаюсь, — відповіла тихо Крістал.

Роуз схилила голову набік і лукаво усміхнулась:

— Тепер ти майже своя. Ну, або своя в процесі. Пішли, Влад хоче нас усіх бачити.

Вони рушили коридором, і тільки на останньому повороті Роуз додала:

— До речі, ти була хороброю. І… якщо щось — можеш покластися на мене. Але не захоплюйся. Я все ще твій наставник.

Крістал кивнула. Ці слова значили більше, ніж могла припустити.

Коли вони повернулись, Влад зібрав усіх і сказав:

— Ви вільні. До ранку. Відпочиньте. Завтра буде новий день — і нові завдання.