Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

- Тобі не здається, що ми трохи не в тих відносинах, щоб у тебе було право ставити такі питання? - відповіла дівчина, продовжуючи йти далі.

- Ти мене переслідуєш? - Стас схопив Агату за руку. Її пульс відразу пришвидшився і шкірою побігли сироти, що не сховалось від його прискіпливого погляду. 

- Чого б мені це робити? - Агата зупинилась і повернулась до нього, звільняючи з полону руку.

- Ти щойно приїхала, а це вже друга наша зустріч.

- Мені є чим зайнятися і зустрічей з тобою я не шукаю.  

- Ну це я помітив...- промовив він уїдливо. - У мене є кілька питань.

- Тільки швидко, я поспішаю.

- Ти тоді сказала, що обрала іншого, вийшла за нього начебто від великого кохання. Чого ж тоді залишила своє дівоче прізвище і не носиш обручку? Якось це нелогічно, тобі не здається? - Стас не зводить з неї прискіпливого погляду. І Агата дивується, чому він лише зараз почав сумніватися.

- Все виявилось не таким, як здавалося, ми швидко розлучилися. А тепер вибач, на мене чекають, - дівчина з шалено калатаючим серцем увійшла до дитячого центру.

Він знову нервово скуйовдив волосся, та утримувати дівчину більше не став, тільки провів поглядом її струнку фігуру, поки вона зникла у будівлі.

Залишок дня Агата провела разом з сином. Вони гуляли, їли морозиво і навіть спустилися до моря і мочили ноги, а потім пили  какао з тортом у затишній кав’ярні на набережній. 

Після вечері Данилко відразу захотів спати і Агата, як зазвичай, читала йому казку, хоча думками була не тут. Вона все прокручувала останню розмову з Вітренко. Вона була впевнена, що він її ненавидить і ця зустріч тільки це підтвердила. Та все одно не розуміла, навіщо він наздогнав її. А ще знов така її реакція на нього...

- Мамусю, знаєш, яке бажання я загадав на день народження? - спитав Данилко, сонним голоском.

- Яке, сонечко? - стрепенулась, виринувши зі своїх думок, Агата.

- Ти думаєш, моє бажання здійснеться? Мам?

- Якщо ти дуже сильно цього бажаєш, то неодмінно. То що ти загадав?

- Я загадав, щоб тато знайшовся і був поряд. 

Агата ледь не впустила книгу з рук. А коли син заснув, ще довго не могла заспокоїтись. Все думала про те, що сказав син і про зустріч зі Стасом. Їй було страшно, що дізнавшись про сина, Вітренко не прийме його. Навіщо ж доля знов зіштовхує їх...