Тетяна Олiйник - Сюрприз вiд Валентина , Тетяна Олiйник

Частина 6

Сором'язливо загорнувшись у простирадло, Тая сиділа на лавці й пітніла. Михайло в кумедній фетровій шапці та плавках поливав із черпака воду на розпечене каміння. Гаряча пара піднялася й заповнила приміщення парної. Тая із насолодою вдихнула запах евкаліпта.

— Ах, як добре!

— Таєчко, та ви приляжте, не соромтеся. Тут місця нам усім вистачить. 

Розтягнувшись на верхній лавці, вона прикрила очі й розслабилася. Волога пара прогрівала кісточки, знімаючи напруження в м'язах від довгого стресу. 

Михайло взяв у руки розмочений березовий віник.

— Дозвольте, я проведу вам фітотерапію? — запропонував він.

— Тільки не дуже старайтеся, — погодилася гостя. 

Поплескування мокрого віника, що наганяв гаряче повітря, діяли крутіше будь-якого масажу. Закінчивши з нею, Михайло побив березовими гілками себе і запропонував вийти охолодитися.

— Як щодо снігу після парилки? 

— О, ні! Це для мене занадто! — відмовилася Тая.

— Тоді в мене для вас є краща пропозиція.

Вийшовши на вулицю, він швидко обтерся снігом і вказав їй на стіг сіна, що лежав під навісом і був застелений покривалом. 

— Спробуйте, вам сподобається.

Уклавши гостю, Михайло накрив її ковдрою і дав спокій. Розпарене тіло повільно охолоджувалося, не відчуваючи холоду. Сіно з польових трав виділяло свій аромат, навіваючи спогади про дитинство. Таї згадалося, як у дитинстві вона приїжджала до бабусі в село і ночувала з подружками на сіннику просто неба, мрійливо дивлячись на зірки.

Повернувшись у парилку, він поцікавився:

— Ну що, Таєчко? Як вам? Відчули зв'язок із природою? 

— Це неймовірно! Я немов заново на світ народилася, відчуваю легкість у всьому тілі! — захоплено заявила гостя. — Наче цілий день у спа побувала! 

Чоловік усміхнувся такому порівнянню.

— Банька лікує не тільки тіло, а й душу, — повчально заявив він. — Адже я її сам, ось цими руками побудував. 

— Не може бути!

— Так, уявіть собі, спеціально дошки з липи замовляв для будівництва. 

— А чому саме з липи?

— Бо вона має приємний запах і під час нагрівання залишається досить прохолодною, щоб на лавках було зручно сидіти. 

Після другого заходу вони охолоджувалися в передбаннику і пили трав'яний чай. Знайомий запах чебрецю лоскотав ніс.

— Який чудовий збір! Що в ньому? — похвалила вона, зробивши перший ковток.

Михайло задоволено посміхнувся:

— Материнка, чебрець, меліса та листя малини, я сам збираю трави, сушу і комбіную на свій смак.

— Михайле, ви дивовижна людина! Я й не підозрювала, що у вас стільки талантів.

Він скромно посміхнувся, проте Тая помітила, що похвала йому приємна.

Третій захід у парилку був останнім. Розчервоніла і розслаблена, вона вийшла в коридор. 

— Ну що, ви вже нагуляли апетит, Таєчко? Час зайнятися шашликами.

— Мабуть. Михайле, а де тут у вас душ? — озирнулася вона на всі боки.

— О, у мене є дещо краще! Ставайте сюди, я вам зараз покажу. 

— Що це? — здивувалася вона, піднімаючи голову.

— Бочка з холодною водою. Смикаєте за цю мотузку і вона перевертається вам на голову.

— Ой! — злякалася Тая. — А може не треба?

— Не бійтеся, це не так страшно, як здається. Вам точно сподобається. Глибоко вдихніть і заплющте очі. Готові?

Михайло смикнув за мотузку, і лавина холодної води вилилася на голову розпаленої гості. 

— Ай-ай!!! — завищала вона чи то з переляку, чи то від захвату. 

— Ну що? Живі? — усміхнувся він, дивлячись на жінку, що стиснулася. Намокле простирадло обліпило її струнке тіло, спокусливо облягаючи груди й стегна. Довге волосся прилипло до обличчя. 

— Я думала, що помру від шоку! Відчуття неймовірне! — вигукнула вона. 

— Ось це і називається справжня лазня! — посміювався Михайло, наповнюючи водою бочку для себе. 

Залишивши Таю висушувати феном волосся, він поспішив до мангала. 

 

Привівши себе до ладу, гостя вийшла на вулицю і хотіла допомогти нанизувати м'ясо на шампури, проте господар рішуче заперечив:

— Шашлик справа суто чоловіча! Усе від початку й до кінця я робитиму сам. 

— А мені чим же зайнятися? — розгублено розвела руками Тая.

— А ви відпочивайте на свіжому повітрі й розважайте розмовами мене.

— О, це із задоволенням! — усміхнулася вона. — І що ж вам такого розповісти?

— Ну, наприклад, я нічого не чув про вашу сім'ю і батьків. Де вони живуть? Чим займаються?

— На жаль, їх уже немає в живих. Я була єдиною дитиною, тому ні братів, ні сестер не маю. 

Михайло здивувався:

— Виходить, ви залишилися зовсім одна? Важко вам без підтримки...

— Ну, далекі родичі, звісно, є, але ми мало спілкуємося.

— Я не про це, Таю. Розумієте, у кожної людини має бути надійний тил, куди вона може сховатися в разі життєвих негараздів. Батьківське вогнище, розуміння і захист близьких.

— Із цим у мене не склалося, — знизала вона плечима.

— Щось не надто весела тема. Вибачте, я не знав.

Готове м'ясо випромінювало апетитний запах, викликаючи голодні спазми шлунку і рясне слиновиділення. Михайло дістав із льоху соління і запросив Таю до столу.

— Смачного, Таєчко! Пригощайтеся!

Гостя наминала шашлик за обидві щоки, викликаючи розчулення господаря. 

— Після лазні завжди їсти хочеться, — посміювався він.

— Мм... Ваш шашлик вищий за всілякі похвали! А які смачні помідорчики!

— Це бочкові, за моїм особливим рецептом, бачите, я їх із хвостиками закриваю.

Наївшись досхочу, Тая відкинулася на спинку стільця в німому блаженстві. 

— Я сьогодні, як Вінні-Пух: звідси або викочуся, або не вийду! — сміялася вона.

Михайло дивився на розрум'янену після лазні жінку, що сиділа перед ним без грама косметики, з розпущеним волоссям і милувався нею. Тая нібито ожила, скинувши важкий тягар проблем зі своїх тендітних плечей. Її сірі очі блищали, а рожеві губи посміхалися. Здавалося, вона забула про всі свої негаразди. Чоловік добре розбирався в людях і розумів, що в ній немає і грама удавання. Відкрита, щира натура Таї йому імпонувала. З усіх жінок на фірмі саме вона привертала його увагу. Але на жаль, не відповідала взаємністю. І ось тепер, завдяки вдалому збігу обставин, йому випав шанс показати себе. Хто знає, що там задумав Святий Валентин, відкривши їй очі на майбутнього чоловіка, але поки все складалося сприятливо для Михайла.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍