Марті - Третя Ідентичність , Марті

Після тієї ночі з "Тими, хто пам’ятає", думки Кел не давали їй спокою. Кожна історія, почута від цих людей, глибоко проникла в її свідомість, розриваючи її світогляд. Але найбільше її бентежили слова Ліама про те, що шлях назад — це не єдина можливість. Є інший вибір, радикальний і небезпечний: повернутися в минуле, у часи, коли нічого цього ще не було. 

Наступного вечора Ліам знайшов її сам. Він підійшов, тримаючи ту ж саму старовинну коробочку з компасом, але цього разу його вираз обличчя був більш серйозним. 

"Я бачу, що ти не можеш знайти спокій," — почав він, сідаючи поруч на лавці. 

"Мені здається, що я не зможу жити ні тут, ні там," — зізналася Кел. 

Він кивнув, уважно спостерігаючи за її обличчям.
"Ми всі це проходили. Але я прийшов не лише для того, щоб вислухати тебе. Я хочу показати тобі ще один шлях." 

Кел зітхнула. "Я вже зробила вибір. Я не готова повернутися." 

"Я говорю не про це," — він нахилився ближче. — "Є можливість повернутися в минуле. Туди, де всього цього ще не було. До того, як почали відкриватися ці світи, до того, як ти почала шукати істину." 

Її очі розширилися. 

"Це можливо?" 

"Це небезпечно," — його голос став тихішим. — "І ніхто не знає, що буде, якщо ти вирішиш повернутися. Але ми знайшли сліди того, хто вже це зробив. Люди, які вибрали життя в невіданні, в старій реальності." 

"І вони... живуть нормально?" 

Ліам зітхнув. "Нормально? Можливо. Але це не те саме, що бути собою. Повернувшись, ти забудеш усе. Ти втратиш себе — ту, якою ти стала, і всі можливості знайти істину." 

Він простягнув їй компас. Цього разу його стрілка не рухалася хаотично, а вказувала на північ. 

"Це шлях у минуле," — пояснив він. — "Древній механізм, який може повернути тебе в часи, коли все було простіше. Але ти повинна знати: ти забудеш цей вибір і більше ніколи не повернешся сюди." 

Кел узяла компас, відчуваючи його холодний метал у своїй руці. Її серце стискалося від страху і водночас від бажання знайти спокій. 

"А що, якщо я хочу залишити спогади?" — прошепотіла вона. 

"Це неможливо. Той світ не терпить навіть натяку на цю реальність." 

Вона мовчала довго, вивчаючи стрілку, яка, здавалося, притягувала її до себе. 

"Я не можу вирішити зараз," — нарешті сказала вона. 

"І тобі не потрібно," — відповів Ліам. — "Але пам’ятай: кожен вибір має ціну. Вибравши минуле, ти зможеш жити в комфорті, але втратиш себе. Вибравши майбутнє, ти ризикуєш втратити все, але знайдеш істину." 

Кел затиснула компас у руці, відчуваючи, як її доля вислизає з-під контролю. 

"Я подумаю," — сказала вона. 

Ліам кивнув і відійшов, залишивши її саму з власними думками. Вона дивилася на компас і розуміла, що відтепер її життя — це постійний вибір між страхом і прагненням до чогось більшого.


---