Тетяна Гуркало - Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало

А різним дурням так і треба.

А коли помічник пішов, голова Стрижів зітхнув і помасажував скроні.

Про прориви він дещо знав. І був упевнений, що вони ніколи не трапляються на порожньому місці. Сила повинна так чи інакше стукатися, намагатися прорватися у зовнішній світ. Отже, всі вони чогось не помітили. Звикли, що Томія примхлива, зухвала, надмірно самолюбна і, чого там, інфантильна, і чогось не помітили. Чогось дуже важливого.

Виявляється, так буває.

***

А десь дуже далеко травниця, що збирала на болоті плавучу траву, зупинилася і здивовано подивилася на велику купину, що незрозуміло звідки з'явилася на знайомій і тисячі разів ходженій стежці. Купина була дивна, і жінка не відразу зрозуміла, що це обліплена брудом людина, що стиснулася в грудку, мабуть через нічний холод, та так і заснула. А може, знепритомніла. Або взагалі померла.

З побоюванням травниця підійшла ближче, потикала в людину ціпком, а потім опустилася навпочіпки і спробувала роздивитись.

— Ох, ти ж, дівка, — здивовано сказала вона. — В штанах. І звідки взялася? Не з небес упала?

Похитавши головою, травниця дівчину обмацала, переконалася, що вона жива і почала діловито споруджувати волокушу.

А звідки взялася, розпитати можна й згодом.

Та й мало що? Може, прийшла ту ж плавучу траву збирати і заблукала. Або від вітчима, що побивав, втекла. Або взагалі від розбійників, які вкрали з рідного села.

А може, це сирота, яку вигнали «добрі» родичі.

Та мало, що могло загнати нещасну на болота. Що б її не загнало, травниці дівчину було шкода. Та й саму її колись так само підібрала вчителька, лікарській справі навчила, до школи відправила. Може тепер настав час віддати цей борг. Ось так ось. Підібравши незнайому дівчину на болотах.

Волокушу травниця спорудила з кривенького, але гнучкого деревця і очерета, нарізанрго біля одного з джерел, що живили болото. Дівчину абияк прив'язала до цієї ненадійної споруди поясом та хусткою. А потім потягла, намагаючись вибирати шлях, котрий сухіший і рівніший, нехай навіть він буде довшим. І так і не помітила ще одну підозрілу купину під хирлявою берізкою.

Втім, купка теж її не помітила і ознак життя так і не подала. І травниця спокійно пішла, бурчачи собі під ніс, що вічно цих дівчат заносить у різні дивні місця, з яких їх потім доводиться витягувати всяким нещасним перехожим. І не кинеш же.