Liliуа - Життя як історія у кожного своє., Liliуа

У школі наступного тижня

Раф: Привіт, Діано. Як тобі уроки сьогодні?

Діана зупинилася, злегка здивована, але усміхнулася.

Діана: Привіт, Рафе. Уроки як завжди. А ти як?

Раф: Хотів сказати, що твій костюм на Хелловін був просто неймовірним. Я, напевно, так і не подякував за ту розмову...

Раф трохи знітився, але зібрався з думками.

Раф: Хотів сказати, що твій костюм на Хелловін був просто неймовірним. Я, напевно, так і не подякував за ту розмову...

Діана здивовано подивилася на нього, але тепло відповіла:

Діана: Дякую. Мені було приємно, що тобі сподобалось.

Раф збирався сказати ще щось, але його перервали хлопці, які покликали його до класу.

Кейсі: Ей, Рафе, ходімо, вже дзвінок!

Раф, ще раз поглянувши на Діану, швидко пішов.

Діана стояла й думала, що в його словах і поведінці було щось незвичайне.

            -------                                                  

Ейпріл: Ну що, Діано? Ти почала помічати те, про що ми говорили?

Діана: Можливо...

І хоча вона намагалася переконати себе, що це просто увага з боку друга, десь у глибині душі вона розуміла, що за цим ховається щось більше.

                          Розмова в їдальні

Дівчата сиділи за столом у шкільній їдальні. Усі були в хорошому настрої після ночівлі у Діани, але тема поведінки хлопців продовжувала підніматися.

Ейпріл: Ну що, дівчата, ви теж помітили, як хлопці на нас дивляться? Особливо на тебе, Діано. Раф, здається, очей не може відвести.

Карай: І не тільки він. Лео теж трохи дивний останнім часом.

Ренет: А Мікі? Він став таким сором’язливим, коли я  говорила з ним про уроки.

Діана посміхнулася, але зробила вигляд, що не сприймає це серйозно.

Діана: Ну, може, ви все це вигадуєте? Просто співпадіння.

Ейпріл: Співпадіння? Ні, дівчино, тут щось явно не так!

Раптом увага дівчат переключилася на пляшку з темно-червоною рідиною, яку Діана тримала в руках.

Ренет: Що це ти п'єш?

Карай: Виглядає як щось дивне, якщо чесно.

Діана: Це гранатовий сік. Він корисний для імунітету, а зараз якраз середина листопада, і я не хочу хворіти.

Ейпріл: Гранатовий сік? Ти серйозно його любиш? Він же кислий.

Діана: Люблю чи ні, але краще пити щось корисне, ніж потім валятися з температурою.

Дівчата засміялися, коли до їхнього столу підійшли хлопці.

Доні: Привіт. Про що тут розмовляєте?

Ейпріл: О, Діана щойно розказува чому п’є цей... гранатовий сік.

Доні: Гранатовий сік?Він же трохи кислий якщо я не помиляюсь.

 Діана: Так.Він корисний, і до того ж, я вже звикла до його смаку.

Мікі, почувши про гранатовий сік, скривився так, ніби згадав щось неприємне.

Мікі: Ой, тільки не гранатовий сік! Він такий кислий, я один раз спробував — і все, більше ніколи.

Дівчата засміялися від реакції Мікі.

Діана: Ну, це краще, ніж потім хворіти. А ще він додає сил, так що ти просто не звик.

Раф: Мікі, ти ж їж апельсини, а тут гранатовий сік не можеш випити?

Мікі: Апельсини — це інше! А цей сік... просто ні.

Усі розсміялися ще голосніше, але водночас стали помічати, як хлопці час від часу кидають на дівчат уважні погляди. Це змушувало дівчат обмінюватися загадковими усмішками, адже кожна з них знала, що ця історія ще не завершилася.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍