Argentum - Як вибратися з гри або спробуй вижити до ранку, Argentum
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Я знаю!
Славік глибоко вдихнув. Хоча і виглядав перед другом дуже впевнено, але насправді таким не був. "Він може напасти в ту ж мить, як тільки я викину сміття... І я не знаю чи встигну добігти... Тим більше зачинити двері..."
– Ху-у-у... Гаразд. Треба йти.
Він повільно підійшов до смітника. "І чому смітник з протилежної сторони від монстра!? Бляха!"
– Залишилося викинути. – Славік повернувся до монстра, який все ще стояв на місці і пильно дивився йому в очі.
3...
2...
1...
Зараз!
Славік викидує сміття і відразу «біжить» назад. Це стає спусковим гачком для монстра, який підривається і біжить до нього. І, що найстрашніше ричить. Це вперше, коли воно видає звук. Ще й такий несамовитий і агресивний.
Ярослав ледве встигає зайти всередину і потягнути ручку дверей за собою. Але зачинити двері все ж не встигає. Паща монстра пробилася крізь щілину.
– Славік! – гукнув хлопець.
– Все добре. Я в нормі! Сиди там. – відповів Ярослав. Якщо монстр побіжить до нього, то треба буде тримати двері там, але з кожною наступною секундою він був невпевненим, що взагалі впорається з цими дверима. Хлопець тримав двері, але зачинити не виходило. Монстр пробирався крізь щілину все сильніше і сильніше. І в момент, коли рука монстра майже дотягнулася до обличчя Славіка, все потемніло.
«П'ята ніч розпочалася»
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як вибратися з гри або спробуй вижити до ранку, Argentum», після закриття браузера.
