Вікторія Калінгер - Серце Дракона, Вікторія Калінгер

Руки жінки помітно тремтіли. Гортаючи сторінки, вона час від часу поглядала на Миру. Здається зілля починало по троху діяти і біль дівчини помалу спадав.

- Ось воно!

Мо швидко пробіглася очима по тексту, вичитуючи всі складові, які б їй знадобилися під час ритуалу.

- Ага... Це я маю...Це також...І це десь було...

Прочитавши все, що їй треба, Мо почала готуватися до проведення ритуалу. Вона поспішно бігала по хатині, збираючи всі необхідні предмети. І під час цієї метушні, жінка не забувала поглядувати і на маленьку Меліну, що тихо сопіла у імпровізованому ліжечку, яку жінка їй зробила зі старої скрині.

- Зараз я проведу один ритуал, що підсилить твою магію моєю. Це зможе тобі допомогти впоратися із Серцем Морока.

Мо нахилилася до Мири, яка майже без тями лежала на ліжку. Її лице було смертельно блідим. І це дуже лякало Мо.

- Мо, я відчуваю його... Він йде по Серце... - Мира говорило ледь чутно. Та жінка розчула кожне її слово.

- Нічого. Ми щось придумаємо.

Не гаючи більше ні хвилини, жінка розпалила свічки, які вже встигла розкласти довкола ліжка. Зробила коло із пелюсток Пуаваї (цвіту життя), намалювала дивні написи на підлозі і в завершення, зробили надрізи гострим кинджалом на своєму і Мириному пальчику. З’єднавши їх руки із кров’ю між собою, Мо почала начитувати заклинання.

- Кров до крові, сила до сили, прийми мій дар, щоб стати сильною.

І так вона шепотіла ці слова тричі. А потім застигла в очікуванні. Якусь мить, здається, не відбувалося нічого. Та потім свічки довкола згасли, а пелюстки розвіяло невидимим вітром.

- Тепер спи.

Тихо промовила Мо, накриваючи сонну та знесилену Миру ковдрою.

Дівчина прокинулася посеред ночі. Дивний сон наснився їй.

- Що тебе турбує, любий. - Дівчина бачила, як до вже не молодого чоловіка говорила вродлива жінка. Незнайомка чимось нагадувала Мирі рідну матір. От тільки вона була в рази старшою. Вони сиділи на ліжку у якійсь кімнаті, яка дівчині була геть не знайомою.

- Його не спинити, Лілея. Я все перепробував. Та нажаль, ми не маємо того, що нас врятує.

- Про що ти, Дарію?

- Щоб спинити Морока, ми повинні виконати певні умови. По-перше, ми повинні забрати у нього силу.

- Але хіба можливо відібрати Серце у самого Бога? - Лілея розгублено дивилася на свого чоловіка.

- Є один ритуал. Та, для цього нам потрібна чиста і невинна енергія здатна втримати Демонічну сутність. Нам потрібен справжній Дракон.

- І де ж ми візьмемо цього Дракона, любий? - Жінка була розгубленою.

- Королева Анісія якраз носить під серцем маля. Я відчував його енергію, Лілея. Це справжній Дракон. - В очах Дарія горів божевільний вогонь. - Нам потрібно лише перенести Серце Морока у тіло невинного маляти із енергією Дракона.

- Але ж це... - Жах відобразився на обличчі жінки.

- Так, ти права, це небезпечно. Однак, тільки так ми зможемо послабити Володаря Тіней.

- А що ж буде з малям? Дарію це ж невинне дитя!

- Він житиме. Його енергія дуже потужна. Я в цьому впевнений.

- Забравши Серце у Морока, ми зможемо його вбити?

- А ось тут є дещо, чого нас у нас немає. - Голос Дарія був сумним.

- Ти про що?

- Вбити Морока може лише справжній Дракон. А у нас, крім принца, що ось-ось народиться, Драконів більше немає.

- То нехай він і вб’є Володаря Тіней, коли стане старшим.

- Це діє не так, люба. Вбити Морока без його Серця може лиш людина, яка прийме свою другу сутність. Нажаль, коли ми перенесемо Серце Морока у принца, він не зможе перетворюватися на Дракона.

- І що ж нам робити?

- Я був у священній печері і мені відкрилося дуже дивне пророцтво «Лиш чиста і невинна енергія здатна втримати Демонічну сутність» - говорили до мене духи. «Та лиш пожертва душі, що зазнала втрат і мук від цього світу, однак залишилася чистою і непорочною, зможе знищити Серце Демона, щоб дозволити Дракону врятувати все людство».

- І що ж це може значити, Дарію?

- Я не знаю, люба. Не знаю... - Чоловік торкнувся руки своєї дружини. І на останок, перш ніж Мира прокинулася, вона встигла побачити сумний і такий втомлений погляд свого дідуся. 

Прокинувшись, дівчина не одразу змогла прийти до тями. Перед очима ще й досі стояли образи Дарія і Лілеї. А ще з голови не йшли останні слова чоловіка «Лиш пожертва душі, що зазнала втрат і мук від цього світу, однак залишилася чистою і непорочною, зможе знищити Серце Демона, щоб дозволити Дракону врятувати все людство». І щоб це могло значити?