Данило Туптало - Житія Святих - Листопад, Данило Туптало

її на горі святині, в готовому житлі Божому, нічого не спитуючи, доки Богові, Який сюди її закликав, доброзволиться щось вирішити щодо неї до решти".

Було ж там (пише святий Єронім) п'ятнадцять сходинок на церковному вході за числом п'ятнадцяти ступенних псалмів, бо на кожній із тих сходинок один співався псалом священиками та левитами, котрі входили на служіння. Поставили-бо праведні батьки Пренепорочну дівчинку на першій сходинці — вона-бо відтак сама від себе на інші сходинки подалася вельми швидко, ніхто її не виводив і не підтримував, а, вибравшись на горішню приступку, стала — кріпила її невидима Божа сила. Отож у малих ще її літах уже велику силу Свою задіяв Господь, являючи, яка велика має бути в благодаті, коли в дорослий вік прийде. Здивувались усі, бачачи дитину, котра мала три рочки, що так швидко на ті сходинки сама зійшла, ніби хтось дорослого віку. А найбільше великий святитель Захарія тому почудувався і, як пророк, збагнув, що то вчинилося від Божого одкровення, бо (як каже про нього Теофілакт) Духом охоплений був. Також і святий Тарасій про те саме говорить: "Духа Господнього наповнився і закричав: "О Дитино неоскверненна! О Діво чистая! О Дівице прекрасна! О жінкам прикрасо! О дочкам оздобо! Ти благословенна в жонах, ти препрославлена чистотою, ти позначена дівством, ти руйнівниця Адамового прокляття!" До святої ж Анни (за свідченням святого Германа) мовив: "Благословенний плід твій, о жоно, більше за інших чесніша, прославлена утроба твоя, о любомужня, і преславне приведення твоє, боголюб'язна!" Відтак дівчинку руками тримаючи (той-таки святий Герман каже), радісною душею ввів її Захарія у Святеє, таке до неї віщаючи: "Іди, сповнення мого пророцтва, іди, звершення обітниць Господніх, іди, печате Його заповіту, іди, з'явлення тієї поради, іди, сповнення того таїнства, іди, пророків усіх дзеркало, іди, обновлення зветшілих, іди, світло тих, що лежать уві тьмі, іди, дарування найновіше й найбожественніше, іди на радість до церкви Господа свого, тепер же в долішню людську входиш, невдовзі ж у горню й неприступну ввійдеш". Дівчинка ж, граючись і вельми радіючи, як у палаці, в Господньому домі ходила, адже мала була віком, три роки тільки мала, одначе досконала була благодаттю Божою, як передбачена і передвибрана від Бога ще перед початком світу.

Так Пречиста й Преблагословенна Діва Марія введена була в Господню церкву. Й учинив архиєрей Захарія річ дивну й усім на чудування: увів-бо дівчинку в саму внутрішню скинію, що зветься Святеє Святих, що була після другої завіси, в якій стояв кивот Завіту, окутий звідусіль золотом і херувимами слави, що отінювали олтар, куди не тільки жіночій статі, але й священикам не можна було входити, — тільки одному архиєрею раз на рік — там Пречистій Дівиці архиєрей Захарія дав місце для молитви. Іншим-бо дівам, яких також на службу Господню приводили в церкву, доки мають вони вирости, було для молитви місце (за свідченням святого Кирила Олександрійського та Григорія Ниського)поміж церквою та олтарем, де потім Захарія і вбитий був, і ніхто не міг із котроїсь із дів тих дерзнути приступити до олтаря, бо велика їм щодо цього була від архиєреїв заборона. Пречистій же Діві, від часу введення її, завжди у внутрішній олтар, за другу завісу, входити й молитися не було заборонено — це ж бо вчинив архиєрей за таємним Божим наученням, про що Теофілакт святий говорить так: "Архиєрей тоді в захопленні був, Богом охоплений, збагнув, що дівчинка є поселенням Божественної благодаті й більше за нього достойна завжди поставати перед лицем Божим. Пом'янув сказане в законі щодо кивота, що в ньому повелівалося про Святеє Святих, відтак збагнув, шо то був прообраз цієї дівчинки, і не засумнівався, ані не позадкував, а дерзнув над закон увести її у Святеє Святих. І прийняло дівчинку місце, жодним з інших чоловіків не бачене, та й для єреїв невхідне, але яке тільки архиєреї раз на рік відвідували, — належало, щоб освячувалася перед зачаттям більше всякого єства чистотою і, з утроби оправдана, не слідувала закону тяжкому, накладеному людям, котрі грішать, бувши вище від ангелів, — у ній-бо не закон, а благодать досконала діяла".

Принесли ж (як святий Єронім каже) праведні батьки із преблагословенною Дочкою й дари Богові — жертви і всеспалення — і благословенні були від святителя і від усього священичого собору, та й повернулись у дім з усіма родичами своїми, і учту велику вчинили, веселячись і дякуючи Богові. Преблагословенна ж Діва з початку життя свого віддана була в обитель дівиць, бо церква Єрусалимська, збудована Соломоном, а Зоровавелем після запустіння і зветшіння обновлена, мала численні обителі до перебування, як пише давній жидівський історик Йосиф; зовні-бо були при церковній стіні навколо храмини кам'яні числом тридцять, які відстояли одна від одної, просторі й вельми красні, а на них були храмини інші, а на других — треті. Тож було їх усього числом дев'яносто храмин з усіма до перебування догідностями. Висота ж їхня рівнялась із церковною стіною, і були ніби стовпи, що підтримували зовні церковну стіну — у тих-ото хороминах й були обителі різним особам. Осібно жили діви, до часу на службу Богу віддані, осібно жили вдовиці, які пообіцяли Богові берегти чистоту свою до власної кончини, як Анна-пророчиця, дочка Фануїлова. Осібно пробували чоловіки, що звалися назореї, які жили на подобу ченців безподружньо. Всі вони служили Господу в церкві і живилися від церковних маєтків. Інші ж хоромини були на упокоєння чужинцям і тим, що приходили на поклоніння звіддалік. У дівочу ж обитель, як сказано, віддано було трилітню дівчинку, Пречисту Діву Марію, — було до неї приставлено дівиць, старших літами, в Писанні та в рукоділлях вправних, щоб у дитинстві своєму Богоотроковиця навчилась і Писання, а заразом і рукоділля. Відвідували її святі батьки Йоаким та Анна, а найбільше Анна, як мати, часто приходила побачити преблагословенну дочку свою і повчати її. І навчилася дівиця невдовзі жидівського письма досконало, за свідченням святого Амвросія та Георгія-історика. І не тільки Писання, але й рукоділля навчилася добре. Казав про неї святий Єпифаній: "Була Діва гостра на розум і любила навчання, не тільки в Писанні Святім навчилася, але й прядіння вовни і льону вправлялася, й у вишитті шовком. Добророзум'ям же своїм була всім на здивування, роблячи найбільше ті справи, які могли бути потрібні священикам до служення церковного, і здобула навички в такому рукоділлі, тим пізніше при Сині своєму могла годуватися чесно, та й хитона не шитого, а