Софія Саматар - Чужинець в Олондрії (ЛП)
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Жодного іншого чаві походженням з островів, окрім мене, історія не знає. Коли я відвідую Тіом, діти приходять до мене в стару кімнату для занять. Кожне приносить з собою перо, виготовлене з дерева тедіет, чорнило з квіту гібіскуса у шкіряній пляшечці та шорсткий папір з листяної маси. Робить усі ці приладдя жовта людина, що живе на Писаній Горі, божевільний старий дивак; він роздає їх кожному, хто попросить. А просять лише діти. У кімнаті для занять вони показують мені написані за час моєї відсутності слова, ба навіть цілі історії мовою кідеті та зародкові вірші. Я розповідаю їм, що цей алфавіт розробили в Олондрії, але він і нам належить, адже його було використано для написання першого твору письмової літератури мовою кідеті. Цей твір — Анаднедет авторства Джіссавет Кіемської. Ось чому ми називаємо його Абеткою Джіссавет. Наприкінці кожного уроку я читаю вголос уривок з цієї фундаментальної праці. Звісно, я знайомлю їх і з іншими книжками, які я переклав з олондрійської в найбільш відчайдушній і блюзнірській формі читання. Я кажу їм: це подорож до джепнатоу-хет, землі тіней. Не плутайте її з країною реальності.
Може бути навіть таке, що земля, згадувана в книгах, не є більше реальною. Жахливі чутки доходять до нас з півночі: палають бібліотеки, ревнителів Каменю виволікають на вулиці. Можливо, одного дня Тіом стане останнім прихистком для книжок. Не знаю. Я читаю. Беру тіомських дітей на полювання з Фірдредом — прохромлюємо списом вепра у засніжених олондрійських лісах. Ми разом заходимо в замок Біл з темними віконницями. Ось Фодра веде нас до Бейна, до білих стін з видом на море, до одвічного аромату олив. Потім я підводжу погляд: освітлення змінилося, діти неспокійні, бо голодні, ми всі втратили ще один пополудень нашого життя, не здобувши нічого окрім загадкового світіння: адже чаша, що я її зараз підношу, — це не просто чаша, бо на своїй глазурованій поверхні вона несе тіні вітрил. А цей одвірок — він раптом якось потемнішав, наче магічним чином постарівся. А квіти в патіо, виснажені спекою, звисають на стеблах немов хусточки, забуті після опівнічного балу, або шалики, загублені під час романтичних побачень. Можливо, таким самим чином я все ще перебуваю під впливом ангела, невловимим, невиразним, як-от приплив реагує на місяць навіть у пору молодика. Іноді вона приходить до мене у снах, і буває це так, наче мені дозволено зайти у величезні щезлі двері дитинства.
Моя втрачена трояндо, мій далекий дзвоне! Чим було те почуття щастя, яке неочікувано збурювалося під габою смутку? Якось після уроку я був у кімнаті для занять; моя мати теж була там; у кімнаті було гаряче і ясно, стіни жовтіли від світла, що падало з відчинених дверей. Я підвівся, бо мене струснуло від радості, й зосередився на тому відчутті, ніби хотів проаналізувати новий чудовий смак. Це був ангел: чисте тепло, туркотіння голубів у сонячному саду, обличчя матері, золотаве у відблисках од стін.
— Що це, молодший сину? — запитала вона, сміючись.
Що це? А й справді, що це? Це причина, чому я ходжу горами після заходу сонця, не в змозі витримати навіть свого пошарпаного куреня з сухої трави, чому вдивляюся у світляків, що пульсують понад лісом. О, невже вона не прийде? А чи не можуть вони її покликати, оті мандрівні вогники? Ні: я зовсім один, оточений цим спекотним повітрям, ледь фіолетовою темрявою, запахом вологого листя. Але я все ще чекаю на неї. Я все ще шукаю її.
ПодякиНа написання цієї книжки мені знадобилося два роки, а на доопрацювання — десять; неможливо подякувати всім тим людям, які допомагали мені на цьому шляху. Та особливу подяку я складаю:
Анні Джин Мейх’ю, за її корисні коментарі. «Усміхненим авторам»: Керрі Данн, Шеріл Данн, Річарду С. Хайну, Марлі Менденхолл, Джаруції Джейкокс Нірулі, Дуайту Окіта, Штефану Пайперу та Роберту Л. Тейлору за конструктивну критику, поради й моральну підтримку.
Гейвіну Дж. Гранту та Келлі Лінк зі Small Beer Press, за те, що зробили це можливим, і за магічний дотик редагуванням.
Кет Кьолер, моїй партнерці по
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чужинець в Олондрії (ЛП)», після закриття браузера.