Петро Дмитрович Біленчук - Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів

4.1.2. Характеристика. Дати опис шкідливої програми, включаючи специфічні ознаки та ефект, який вона мала у цьому випадку.

4.1.3. Джерело зараження.

4.2. Незаконний доступ до комп’ютерної системи (hacking).

4.2.1. Джерело (звідки входили).

Повна електронна міжнародна адреса та повна поштова адреса.

4.2.2. Ціль (куди входили).

Так само, як пункт 4.2.1.

4.2.3. Дата та час входження до системи.

Скопіювати інформацію із вбудованого до комп’ютера годинника про дату і час входження до системи. Зафіксувати місцевий час і встановити розходження між місцевим часом та годинником у комп’ютері.

4.2.4. Дата та час виходу із системи.

Так само, як і пункт 4.2.3.

4.2.5. Термін підключення.

Зазначити, скільки часу тривало підключення та кількість підключень.

5. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ.

Стисле викладення обставин вчинення злочину разом з описом технічних засобів і програмного забезпечення злочинця і потерпілого, включаючи операційні системи та версії. Якщо це можливо, провести зв’язок з аналогічними випадками.

6. ЗМІСТ ЗАПИТУ ЧИ ПОВІДОМЛЕННЯ.

Повідомлення про вчинення комп’ютерного злочину може бути направлене або тільки з інформаційною метою, або також з метою отримання додаткової інформації щодо цього випадку. Із запиту має бути чітко зрозуміло, яка інформація потрібна (про осіб, фірми, факсові та телефонні номери, комп’ютерні чи поштові адреси та ін.).

Повідомлення до Національного центрального консультаційного пункту з проблем комп’ютерної злочинності надсилає той орган внутрішніх справ, який виявив цей злочин, безпосередньо після отримання інформації незалежно від прийнятого щодо цієї інформації рішення.

8.2.2. Криміналістична характеристика злочинів у сфері високих технологій

Портрет комп’ютерного злочинця. Відомо, що особу злочинця досліджують різні науки. Кримінологічні дослідження обмежуються здебільшого тими особливостями людини, які необхідні для використання з метою кримінальної профілактики, попередження злочинів.

Що стосується криміналістики, то вона вивчає насамперед “професійні” звички злочинців, які виявляються в основному в певних способах і прийомах вчинення злочинів, сліди на місці вчинення злочинів, характерний “почерк” злочинця. Виявлення на місці вчинення злочину речових доказів проливає світло на відомості як про певні особисті соціально-психологічні ознаки злочинця, так і про його злочинний досвід, професію, соціальні знання, стать, вік, особливості взаємодії з потерпілим.

Криміналістично значущі дані про особу злочинця ґрунтуються на двох специфічних групах інформації. Перша група включає дані про особу невідомого злочинця як за залишеними ним слідами на місці події, в пам’яті свідків, так і за іншими джерелами з метою встановлення напрямів і прийомів його розшуку і затримання. Така інформація дає уявлення про загальні ознаки певної групи осіб, серед яких може бути і злочинець. Отримані відомості слід порівнювати з наявними криміналістичними даними про особу, яка вчиняє злочини певного виду. Друга група об’єднує інформацію, отриману при вивченні особи затриманого підозрюваного чи обвинуваченого з метою вичерпної криміналістичної оцінки особи — суб’єкта злочину. З цією метою збирають відомості не тільки про ціннісні орієнтації, особливості антисуспільних поглядів, а й про те, яка інформація про особу суб’єкта злочину, його зв’язки, особливості поведінки до, під час і після вчинення злочину може допомогти слідчому чи оперативному працівникові встановити зі злочинцем необхідний психологічний контакт, отримати правдиві свідчення, а також вибрати найдієвіші способи профілактичного впливу на нього.

Вважається, що ця інформація, з урахуванням відомостей про злочинців, які відображаються в інших елементах криміналістичної характеристики, може бути покладена в основу типізації злочинців. Формування банку типових моделей різних категорій злочинців, вивчення загальних (спільних) рис цих людей дає змогу оптимізувати процес виявлення кола осіб, серед яких вірогідно шукати злочинця.

Характеризуючи особу комп’ютерного злочинця, необхідно назвати основну ознаку, а саме: в електронну злочинність втягнуто широке коло осіб — від висококваліфікованих фахівців до дилетантів. Правопорушники мають різний соціальний статус і різний рівень освіти (навчання та виховання).

З метою глибшого вивчення цієї проблеми необхідно чітко знати, хто ж вони — комп’ютерні злочинці. Вітчизняні та зарубіжні дослідження дають змогу намалювати портрет типового комп’ютерного злодія, тобто відповідний профіль цього соціального типу.

Загальні характерні риси комп’ютерного злочинця. Такий злочинець знайомиться з комп’ютером у дитинстві, обожнює його, для нього комп’ютерна система — це таємниця, яку необхідно дослідити та ефективно використовувати. Вже у школі, особливо у вищих навчальних закладах студенти вивчають основи комп’ютерної науки. Тому в більшості випадків злочинці здобувають знання у коледжі або в університеті. Самостійне вивчення ЕОМ також може бути фундаментом майбутньої злочинної діяльності.

Аналіз вітчизняної і зарубіжної практики та вивчення літературних джерел свідчать, що вік комп’ютерних правопорушників коливається в досить широких межах (в середньому 15-45 років). За матеріалами досліджень, вік 33 % злочинців на момент вчинення злочину не перевищував 20 років, 13 % були старші 40 років і 54 % були у віці від 20 до 40 років. Отже, хакери — це не завжди хлопчики, як вважали раніше. Для прикладу наведемо віковий розподіл злочинців, які були заарештовані в США за комп’ютерні злочини наприкінці XX ст. (рис. 3).

Рис. 3. Віковий розподіл злочинців, заарештованих у США за комп’ютерні злочини

Близько 83 % осіб цієї категорії — чоловіки, але слід зауважити, що частка жінок швидко зростає з огляду на професійну орієнтацію окремих спеціальностей і посад, які займають переважно жінки (секретар, бухгалтер, економіст, менеджер, касир, контролер, діловод тощо). При цьому розмір збитків від злочинів, які вчинюють чоловіки, у чотири рази перевищує розмір збитків від злочинів, що вчинюють жінки. За даними соціологів США, приблизно третину комп’ютерних злочинців становлять жінки.

Більшість комп’ютерних злочинців у віці від 14 до 21 року навчаються у коледжі або інституті. Про це свідчить той факт, що найбільше вірусів виникає у період літніх або зимових канікул. Такі студенти добре встигають з одних дисциплін, але можуть відставати з інших. Значна частина програмістів, наприклад, погано пише документацію або має слабкі мовні навички.

Комп’ютерні злочинці мають коефіцієнт інтелекту (IQ) вищий від середнього, оскільки для написання компактної програми необхідний високий рівень інтелекту. Цікаво, що 77 % злочинців, які вчинили комп’ютерний злочин, мали середній рівень інтелектуального розвитку, 21 % — вищий від середнього і лише 2 % — нижчий від середнього. При цьому 20 % злочинців мали середню освіту, 20 % — середню спеціальну і 40 % — вищу.

Діапазон рівня спеціальної освіти правопорушників також достатньо широкий — від користувача з мінімальними знаннями до висококваліфікованих фахівців своєї справи. Крім того, 52 % злочинців мали спеціальну підготовку в галузі автоматизованої обробки інформації, 97 % — були службовцями державних установ і організацій, які використовували комп’ютерні системи і інформаційні технології в своїх виробничих