Алюшина Полина - Шлях Королеви, Алюшина Полина

Страж повільно озирнувся. Корабель піратів поспішно залишив місце падіння демона і втік у морській безодні, але найтонший відгук знайомої магії знаходився десь зовсім поруч. Він манив і тягнув. Кам'яний Магума неквапом рушив уперед, роблячи один, другий, третій крок незламними ногами.

 Ось він побачив перед собою на піску, як на старому піратському гаку погойдується білий шматок тканини. Хвилі ніжно гладили свій новий скарб кришталево чистими водами океану. Магума підняв клапоть і підніс до очей. Він скоріше усвідомив, ніж прочитав послання. Подивився нагору. Струмінь магії тягся на південь, червона лінія горіла, яскраво і точно вказуючи дорогу. Демон усміхнувся і пішов слідом, вперто опираючись потоку, який виявився на океанському дні сильнішим, ніж у поверхні вод.

- Закріпіть вітрила, хлопці, за такого вітру через три дні вже будемо в парі ліг від острова. Піднімайте свої ліниві дупи і за роботу! - Капітан схопив демона, який заснув, за лапу, перекинув його тушку через плече, як немовля. Молодий розбійник, років двадцяти за людськими мірками, влетів у борт корабля і миттю розплющив очі. Озирнувся, побачив грізного капітана, підігнув від страху хвіст і побіг допомагати іншим.

- Так, капітане! - Обізвались розбійники, прив'язуючи канати до сталевих кілець по обидва боки корабля. Північний вітер гнав судно краще за найвідомішого кучера. Воно врізалося в хвилі своїм носом, розсікаючи їх на частини об сталеву накладку, підскакуючи при кожному зіткненні і піднімаючи гордо кичку, немов дама свій носик на балу. Клітки в трюмі так і їздили, перекочуючись з одного краю на інший, тягаючи у своїх животах бідних людей, які потрапили в пастку торговців рабами. Хтось із цих людей намагався перетнути океан, рятуючи дітей і рідних від напасті Скаїра, хтось просто був рибалкою, який потрапив у сіті власних побратимів, які їх продали рабами через заздрість, а хтось просто жертва ненависті. Частина тих людей, які сиділи ближче до носа, перебували в цих клітках не один тиждень, про що судив пошарпаний і брудний одяг, кволі тіла, апатичний погляд і велика площа нечистот, яка оточувала клітки. Ті, хто були ближчими до останніх бранців, виглядали трохи краще. Діти притискалися до батьків, а ті у відповідь лише обіймали їх міцніше.

Три дні пролетіли непомітно для усіх, крім Ронала. За цей час у нього виявилась морська хвороба. Перевертня гойдало і постійно вивертало. Обличчя стало блідим, як сніг у горах, живіт крутило, кололо, стискало. Ронал забився в крайній кут клітки, обійняв живіт. Його хвіст більше не виляв радісно. Словом, дискомфорт один. Маль на ніч прикладала свою долоню до його чола і ділилася з ним своєю життєвою енергією – вона зменшувала біль та бажання виплеснути все назовні. Це єдиний вид магії, який лучниця змогла задіяти всередині антимагічної клітки. Але діяти більше кількох годин вона була не здатна, тому вся ситуація повторювалася і повторювалася заново.

- Сьогодні вже початок четвертого дня, сонце встало. - Лія сиділа, вдивляючись у щілини між дошками, промені ранкового сонця пронизували трюм, освітлюючи його зсередини.

- Мене зараз... вирве... - Ронал затис рукою рота, його обличчя вже можна було сплутати з грудкою мокрого моху.

- Тримайся, Ронал. - Ельфійка присіла поряд і приклала свої руки до голови хлопця. Зелений кокон поглинув її долоні, проникаючи у голову хлопця. Поступово світло тонкими нитками розійшлося по всьому його тілу і зникло, докотившись до пальців ніг. Хлопець відчув довгоочікуване полегшення та впав спиною назад, просто навколішки дівчині.

 - Ти пробач мені, Маль, але сидіти я більше не в змозі.

Ельфійка спохмурніла, але робити нічого, вона знала, як морська хвороба витягує сили і як багато часу потрібно для відновлення.

- Якщо вивернеш якусь дурість...

- Знаю, знаю, зі стрілою в черепушці ходитиму, ха-ха.

- Правильно. - Усміхнулася лучниця і погладила перевертня по голові, через що той теж посміхнувся.

Минуло ще трохи часу, сонце високо піднялося над обрієм і його промені вже не проникали в трюм. Настала темрява і лише світло з палуби крізь широкі щілини у важких дверях не давало темряві повністю опанувати це місце. Несподівано корабель зупинився, посунувши всі клітки трохи вперед. Тупіт, крики залунали нагорі – корабель став на якір.

Тяжкі двері відсунулися і в трюм по дерев'яних сходах спустилися два демони. На їхніх червоних ганчір'яних поясах висіли ключі на великих кільцях. Ключів було більше тридцяти, і кожен натертий до блиску. За ключами від таких рідкісних кліток доглядали, немов за дорогою короною. Антимагічний метал був дуже дорогим і дуже рідкісним, його властивість поглинання енергії давало силу його власнику. Усіх людей вивели, тільки клітка з останніми залишилася недоторканою. Пірати забралися геть, а їм на зміну до трюму спустився сам капітан.

- Ну що ж... Ласкаво просимо на Зоряний острів, друзі мої! Закувати їх у наручники і спустити на берег. Я особисто проведу їм екскурсію нашим прекрасним містом. - Краб розставив ноги і впер руки в боки, віддаючи наказ.

Пірати, чоловік п'ятнадцять, взявши до рук довгі списи, підступили до клітки. Троє з них відчинили двері, щоб першою вивести Маль. Тієї ж миті Лія вилетіла з тісної клітини. Вона була готова ось-ось рознести ватажку череп. Але антимагічний бар'єр послабив дівчину. Дракониця, щойно переступивши поріг, відчула такий сильний потік енергії, який наринув раптово і звідусіль, що її ноги підкосилися і вона мішком впала на підлогу.