Френсіс Скотт Фіцджеральд - Я віддав би життя за тебе (збірка)

“Проминуло” і “Втрачено” були не під настрій, тому я покрутила ручку й знайшла “Приємно глянути на неї” — мій різновид поезії».

201

«Цяця» («Goody-Goody»). Популярна пісня 1936 року на слова Джонні Мерсера й на музику Матті Малнека, в якій співак тішиться з того, що колишню його кохану теж, своєю чергою, відкинули: «Ура і алілуя! / Ось і з тобою таке трапилося. / Ти його цяця, / Ти моя цяця. / Сподіваюся, ти задоволена, негіднице».

202

То був список прізвищ… 21 грудня 1940 року, у день своєї смерті, Фіцджеральд складав перелік прізвищ футболістів — минулого й сучасності — на берегах журналу «Принстон алумні віклі» з опублікованим оповіданням Ґілберта Лі (1912–2008) — футболіста року, студента Принстонського університету. Останнє, що в житті написав Фіцджеральд, — це слова поряд з обведеним абзацом оповідання: «Добра проза».

203

…мене хтось чекає в «Тафті»… Готель «Тафт» відкрито 1 січня 1912 року. Президент США Вільям Говард Тафт був одним із найвідоміших людей, що в ньому проживали. З 1920-го по 1933-й (роки Сухого закону) «Тафт» славився одним із найпопулярніших у Нью-Гейвені нелегальним баром у підвалі. На початку 1980-х років готель став житловим будинком.

204

…мати любила «Малого лорда Фонтлероя»… «Малий лорд Фонтлерой» — дитячий роман англо-американської письменниці Френсіс Годжсон Бернетт (1849–1924), опублікований у 1885–1886 роках у журналі «Сент Ніколас маґазин». Художник Реджинальд Берич (1856–1943), зобразивши головного персонажа — Седрика Еррола, сина англійського шляхтича й американки, подав зразок наслідування матерям-читачкам, які стали кучерявити маленьким синам волосся й одягати їх у ренесансні оксамитові костюмчики з широкими мереживними комірами. До таких наслідувачок належала мати містера Ґіттінґза, яка назвала сина Седриком.

205

…у складі археологічної експедиції був на Криті. У двадцятих — тридцятих роках ХХ століття сер Артур Еванз (1851–1941) зробив у Кноссосі відкриття, які стосувалися мікенської цивілізації й про які писала преса всього світу.

206

матч у Дартмуті. У листопаді 1935 року на своєму шляху до перемоги в першості США принстонські футболісти в домашній «Сніговій грі» завдали поразки дартмутцям із рахунком 26:6. Того дня була сильна хуртовина. Тоді ж єльці перемогли гарвардців у Кембриджі, й на тій грі 47 000 уболівальників зазнавали тільки «періодичних снігових шквалів». Проживаючи на Східному узбережжі, Фіцджеральд регулярно відвідував футбольні матчі в Принстоні. Однак восени 1935 року він перебував у Північній Кароліні.

207

…в чайній «Сейчем ті гаус»… У 1930-х роках Сейчем-стрит у Нью-Гейвені була вулицею крамничок та імпозантних будинків, серед яких виділявся Єльський природничий музей Пібоді.

208

Файло Ванс — спритний нью-йоркський детектив, який розгадував таємниці вбивства у дванадцяти романах Вілларда Гантінґтона Райта (1888–1939) — американського літератора, що писав під псевдонімом «С. С. Ван Дайн». Цей створений 1926 року літературний образ багато в чому схожий на його ширше відомого сучасника — персонажа письменниці Дороті Сеєрз, англійського лорда Пітера Вімзі, детектива-аматора, завзятого історика мистецтва, гравця в поло й любителя античності.

209

Еркюль Пуаро — славетний бельгійський детектив, образ якого створила Агата Крісті (1890–1976). Пуаро фігурує в романах, оповіданнях, п’єсах, а також теле- й кіноадаптаціях від 1920 року й донині (попри його смерть 1949 року в романі «Завіса: остання справа Пуаро»).

210

…він вечерятиме в Гарвардському клубі. Головне приміщення цього клубу (Нью-Йорк, Західна сорок четверта стрит, 27), яке запроектувала компанія «Мак-Кім, Мід і Вайт», відкрито 1894 року. Кікі довелося передати через швейцара записку Консідайнові, бо в 1930-х роках і ще тривалий час по тому жінкам не дозволялося входити в більшість кімнат клубу.

211

…вантажний автомобіль, позначений емблемою «Гарвард крімсон»… Заснована 1873 року як «Гарвард маджента», а згодом перейменована як «Гарвард крімсон», найдавніша (з неперервним випуском) у США щоденна університетська газета.

212

…щоб він помер так, як Тед Кой… Едвард Гарріс Кой — американський футболіст, виступав за команду Єльського університету. У 1906–1909 роках його визнавали найкращим фулбеком (захисником) США. Був кумиром для Фіцджеральда в дитинстві. 1933 року він подав на банкрутство. Кой помер сорокасемирічним у вересні 1935 року, а тоді його дружина Лотті заставила золотий медальйон, золотий м’яч, значок «Товариство єльського черепа і кісток» та обручку зі смарагдами. Якось вдову Кой, що працювала на кухні, запитали, чому вона це зробила. «У мене немає грошей, ось вам простесенька відповідь», — відказала вона. Це товариство викупило заставлені речі й віддало їх до Нью-Гейвена. Кой почасти став прообразом Теда Фея, персонажа в оповіданні Фіцджеральда «Зовсім зелений новак» (1928).

213

«Автор не мав наміру брати за зразок будь-кого з реальних людей»… Таку засторогу — або ж, як слушно окреслив Фіцджеральд, відмовку — стали практикувати в Голлівуді. 1932 року студія «Метро-Ґолдвін-Маєр», для якої Фіцджеральд переважно працював, випустила фільм «Распутін та імператриця», дуже успішний для кіноартистів, двох братів і сестри Барріморів — Джона, Лайонела та Етель. У цьому фільмі князь Павло (Джон Баррімор), прообразом якого слугував князь Фелікс Юсупов, убиває Распутіна, запідозреного в спокушанні Павлової нареченої княжни Наташі чи в спробі її зґвалтувати. Фелікс справді вбив Распутіна і хвалився цим вчинком, але немає ніяких доказів того, що мотив Наташі вжито правомірно. Юсупов та його дружина звинуватили кіностудію у втручанні в особисте життя та в наклепі, й 1934 року, згідно з рішенням англійського суду, одержали 20 000 фунтів стерлінгів відшкодування. «Метро-Ґолдвін-Маєр» урегулювала справу без судового розгляду в Нью-Йорку ще на 250 000 доларів. Відтоді таку засторогу поміщають у фільмах і багатьох літературних творах.

214

…з ілюстрованих та звичайних собі видань… Йдеться про журнали та газети, в яких зображення були важливіші, ніж текст, і займали більше місця. У 1930-х роках найбільші газети, як-от «Нью-Йорк таймс», запустили такі додатки, що випускаються донині як розділи видань на вихідні. У 1939 році журнал про фільми й кінозірок «Фотоплей» був одним із найкращих у світі видань такого зразка. Шейла Ґрем, Фіцджеральдова коханка під час його останніх днів у Голлівуді, час від часу дописувала до «Фотоплею».